Після записок Марко Поло починається епоха великих географічних відкриттів. Пізніше ця епоха принесла європейцям успіх у їхніх багатовікових пошуках морського шляху в Східну Азію. Першої виклик прийняла маленька Португалія. Саме там найшлася людина, що багаторічною наполегливою роботою зміг відкрити для Португалії шлях на схід. Цією людиною був Генріх, принц Энрике (4.03.
1394-13.11.1460).
В історії географічних відкриттів він залишився відомий як Генріх Мореплавець. Цікаво, що сам Генріх ні в якій подорожі участі не приймала. Зате він був
Генріх Мореплавець знайшов і залучив до справи сміливих і досвідчених капітанів, моряків і механіків.
Вивчивши всі доступні в цей час документи, у тому числі й роботи арабських авторів, він прийнявся за реалізацію своїх планів. Більші засоби виділяв принц Энрике зі своєї скарбниці на будівництво надійних судів
По своїй значимості, як уважають сучасні вчені, ця справа можна зрівняти лише зі скоренням космічного простору.
Незабаром прийшов і перший успіх: знову були відкриті Азорські острови, які колись у давнину першими відвідали финикийцы. Дослідження самого ж африканського узбережжя йшло дуже повільними темпами. Капітани намагалися якнайшвидше повернутися назад.
Невідомість породжувала почуття страху. Серед першовідкривачів ще жили подання в тім, що в тропіках водяться велетенські морські чудовиська. Відповідно до легенд і переказами моряків, вони могли змусити море закипіти або створити вир і затягти корабель у морську безодню.
И через чверть сторіччя, коли вже не було принца Энрике й коли в Лісабоні в брата Бартоломео оселився нікому не відомий матрос Христофор Колумб, старі капітани Генріха Мореплавця розповідали про вогненні потоки, які виливаються в море з Колісниці Богів, про волохатих людей-горилах, про острів Антилия, про таємничі землі в Атлантичному океані. Сьогодні ми називаємо їхні оповідання міфічними. Але тоді в них беззастережно вірили й досвідчені капітани, і молоді матроси.
Пройшли десятиліття, перш ніж португальці досягли Камеруну, а карфагенскому мореплавцеві Ганнону в 450 р. до Різдва Христова знадобилося лише кілька місяців, щоб здійснити така подорож. І все-таки таки прагнення португальців було настільки велике, що його не могла зупинити навіть смерть Генріха Мореплавця.
В 1487 році Бартоломео Диаш обігнув Мис Доброї Надії – південний край Африки. Перед ним лежав шлях в Індію. Однак перша флотилія залишила гавань Лісабона тільки в 1497 р. Вона відправилася по шляху, прокладеному Диашем десятиліттям раніше. Починалася епоха не тільки великих пізнань і відкриттів, а й більших завоювань і кровопролить.
Несучи європейську цивілізацію на відкриті землі й насаджуючи її насильно, мандрівники свідомо або мимоволі прокладали шлях до виникнення й розширення рабства. Отже, флотилія вийшла в плавання. Очолював її молодий дворянин Васко да Гамору.
Наприкінці цього ж року його кораблі пройшли повз саму далеку крапку, відомої в той час, і взяли курс на північ уздовж берегів Східної Африки. У Мозамбіку португальці одержали перші подання про масштаби тутешньої торгівлі: вони побачили судна, до бортів навантажені золотом, сріблом, пряностями, перлинами й рубінами. Араби були дуже незадоволені появою християн-європейців у цих водах і намагалися атакувати їхні кораблі. І все-таки Васко да Гамору зумів найняти лоцмана для плавання через океан до берегів Індії.
Уже в травні його судна ввійшли в індійський порт Калькутта. І тут зустріч виявилася більш ніж холодною. Це відбувалося головним чином тому, що в такому багатому місті нікого не залучали дешеві товари, привезені португальцями. Зрештою їм все-таки пощастило виміняти небагато пряностей і одержати листа до короля Португалії від раджі Каликута. На батьківщині Васко да Гамору чекала дійсно тріумфальна зустріч.
Адже збулася давня мрія принца Энрике – був відкритий морський шлях в Індію.
Другий похід Васко да Гамори в Індію почався в 1502 р. Саме цей похід став першим у ряді тої безславної історії європейського мореплавання, про яку ми згадали вище. Під час плавання Васко да Гамору нещадно застосовував зброю й не зупинявся перед жорстоким насильством для досягнення мети. Щоб помститися мусульманам за їхній попередній напад, він спалив кораблі з жінками й дітьми, які верталися додому після паломництва в Мекку. Також діяли і його послідовники. Вони за допомогою зброї й залякування стрімко захоплювали стратегічно важливі пункти прокладеного морського шляху, прибираючи до рук всю торгівлю зі Сходом.
У цей час усе більше небезпечним конкурентом на просторах Світового океану для Португалії ставала Іспанія.
Вона теж шукала найкоротший шлях в Індію, але в західному напрямку. Наближався час відкриття Нового Світла, що, по суті, був тоді просто продовженням пошуку найкоротшого шляху на схід. У пошуках шляху в Індію через Атлантичний океан іспанська експедиція Христофора Колумба в 1492 р. досягла Багамських, Больших і Малих Антильських островів, почавши відкриття Америки