А. С. Грибоєдов народився в Москві 4 (15) січня 1795 р. (за іншим даними – в 1794 р.) у знатній дворянській сім’ї. У дитинстві одержав різнобічне домашнє утворення, а з 1802 р. по 1805 г. учився в Московському університетському Шляхетному пансіоні. В 1806 р. став студентом Московського університету.
Закінчивши словесне (в 1808 р.) і політичний^-політичне-етико-політичне (в 1810 г. ) відділення, продовжував займатися математикою й природничими науками. У студентські роки Грибоєдов, що володів блискучими здатностями, багато й завзято працював.
Ще в університеті
Роки навчання – час дружнього спілкування Грибоєдова з майбутніми яскравими представниками російського вільнодумства – Н. М. Муравьевим, И. Д. Якушкиним, Н. И. Тургенєвим, П. Я Чаадаєвим.
В 1812 р. Грибоєдов пішов добровольцем в армію й був зарахований корнетом у Московський гусарський
А. Катениним, А. А. Шаховским, Н. И. Хмельницьким, А. А. Жандром). В 1815 р. була опублікована й поставлена на сцені його віршована комедія в одній дії” Молоді чоловіки” – переробка п’єси французького драматурга Крезі де Лессера “Le secret du menage”.
В 1817 р. у співавторстві СП. А. Катениним Грибоєдов написав комедію “Студент”, а разом з А. А. Шаховским і Н. И. Хмельницьким – комедію ” Своя сім’я, або Замужня наречена ” (перу Грибоєдова належить початок другої дії). Написана спільно СА.
А. Жандром комедія “Удавана невірність” (вільний переклад комедії французького драматурга Барта “Les fausses infidelites”) в 1818 р. ставилася на сценах Москви й Петербурга. Участь у роботі над цими побутовими п’єсами був пробій сил молодого драматурга перед початком роботи над його головним добутком – у другій половині 1810-х рр. складався задум комедії “Горе від розуму”. Призначення в 1818 г. секретарем російської дипломатичної місії в Персії Грибоєдов уважав свого роду ” почесною ” посиланням, продиктованої бажанням начальства видалити його з Петербурга.
Приводом стала дуель офіцера В. Н. Шереметєва й графа А. П. Завадовского через балерину А. И. Істоміній (Грибоєдов був секундантом Завадовского).
Після трирічної служби в Персії Грибоєдова перевели в Тифлис: з 1822 р. він служив при главноуправляющем Грузії генералі А. П. Ермолове. Саме в цей час почав реалізовуватися виниклий раніше задум “Горя від розуму”. Із середини 1823 р. до кінця 1825 р. Грибоєдов перебував у тривалій відпустці Улітку 1823 р. у маєтку свого друга С. Н. Бегичева – селі Дмитровском Тульської губ – він посилено працював над ” Горем від розуму”, а восени відправився в Москву, де виступав із читанням уривків з комедії. Протягом декількох місяців Грибоєдов брав активну участь у московському літературному житті: разом з П. А. В’яземським написав водевіль “Хто брат, хто сестра, або Обман за обманом”, співробітничав в альманасі “Мнемозина”.
Із червня 1824 р. до кінця 1825 г. Грибоєдов жив у Петербурзі, продовжуючи літературні заняття – роботу над текстом “Горя від розуму” і новими п’єсами, які залишилися незавершеними (драма “1812 рік”, трагедії “Грузинська ніч”, “Родамист і Зенобия”). У столиці він спілкувався з багатьма людьми: письменниками, театральними діячами, майбутніми учасниками грудневих подій, у тому числі з К. Ф. Рилєєвим і А. А. Бестужевим, видавцями альманаху “Полярна зірка”. Дружні зв’язки з декабристами не залишилися непоміченими, незабаром після повернення на Кавказ до місця служби Грибоєдов знову виявився в Петербурзі: у січні 1826 р. Ермолов одержав приписання про його арешт. Довідавшись про це, Грибоєдов зумів знищити всі папери, які могли б скомпрометувати його на наслідку.
На допитах у Петербурзі він рішуче заперечував свою участь у таємних суспільствах, що підтвердили у своїх показаннях багато декабристів Після наслідку, що тривав чотири місяці, його звільнили за браком доказів.
Дійсно, незважаючи на широке коло знайомих, пов’язаних з таємними суспільствами, і зіткнення з декабристами по деяких ідеологічних питаннях, Грибоєдов був далекий від декабристського руху. Імовірно, чималу роль зіграли в цьому найбільш помітні риси його характеру: замкнутість, обережність, іронічний, скептичний розум. Він критично ставився до тих проектам “порятунку” Росії, які пропонували декабристи, хоча й був просвітителем і вільнодумцем. Після повернення на Кавказ у вересні 1826 р. Грибоєдов став найбільшою фігурою російської дипломатії на Сході.
В 1827 г. йому було доручено звістки дипломатичні відносини з Туреччиною й Персією, а в 1828 р. він брав активну участь у підготовці Туркманчайского мирного договору, що поклав кінець війні з Персією. Після цього дипломатичного успіху Грибоєдов був призначений повноважним міністром у Персію. Однак нове призначення викликало в ньому не радість, а тривогу й похмурі передчуття: життя в тільки що “помирившет” Тегерані обіцяла труднощі й позбавлення Напередодні від’їзду в Персію, у серпні 1828 р., у Тифлисе Грибоєдов обвінчався з Н. А. Чавчавадзе.
Незабаром після весілля він виїхав з посольством у Тегеран.
30 січня (11 лютого) 1829 г. Грибоєдов був роздертий юрбою фанатиків – супротивників миру з Росією, що розгромили будинок російського посольства. На пам’ятнику, установленому на могилі Грибоєдова в Тифлисе, висічені знамениті слова його дружини: “Розум і справи твої безсмертні в пам’яті росіянці, але для чого пережила тебе любов моя?” Як підкреслив видатний поет до критик XX в. В. Ф. Ходасевич, “у цьому похмурому й романтичному фіналі тільки отчетливей пролунав загальний лад грибоедовской життя, багатими почуттями, враженнями й подіями. Грибоєдов була людина чудового розуму, великого утворення, своєрідного, дуже складного й, по суті, чарівного характеру Під сухуватої, а часто й жовчною стриманістю ховав він глибину почуття, що не хотіло позначатися по дрібницях.
Зате в гідних випадках проявляв Грибоєдов і сильна пристрасть, і діяльну любов.
Він умів бути й відмінним, хоч і трохи непоступливим, дипломатом, і мрійливим музикантом, і “громадянином лаштунків”, і іншому декабристів. Сама історія його останньої любові й смерті не вдалася б особистості пересічної” (нарис “Грибоєдов”).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)