Як людина, повна енергії, сили і завзяття, П. Тичина (романтик за своїми переконаннями), жив під безліччю вражень, переживань, уявлень. Часто натхнення приносило як радісні, так і сумні рядки, часто не зрозумілі пересічному читачеві. Поезія “О люба Інно…” – результат внутрішнього розладу, порожнечі після розриву з коханою.
З біографії письменника ми знаємо, що в ранній юності він закохався одночасно у двох сестер, двох красунь з родини Коновалів, які мешкали у Чернігові, – Поліну та Інну. Охоплений інтимними переживаннями, поет
У душі поета злилися воєдино радощі й туга особистого життя.
І, можливо, саме в цей момент він побачив дівчину, яка нагадала йому Поліну. Зустріч викликала спогади, що потім лягли на папері в образах. Таких образів три. Перший – ліричне “я” поета.
Одним коротким словом автор характеризує стан своєї душі – “сам”. Інші два образи – Вікно і Сніги. Як розуміти сутність образів, переданих називними реченнями?
З поняттям “вікно” пов’язаний цілий ряд асоціацій. Вікно
Привертають увагу і викликають певні асоціації неологізми, використані автором з метою якомога точніше передати чистоту, неповторність, щирість першого кохання: дитинно, злотоцінно. Питальне речення – Любив? – дещо насторожує.
Можливо, не було справжнім, існувало лише у мріях? Як і все на світі, кохання поета швидкоплинно минуло і знову “сніги, сніги, сніги…”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)