Недавно на позакласному читанні ми читали “Життя й дивні пригоди Робинзона Крузо, моряка з Йорка, описані їм самим”. Мені дуже сподобалася ця книга. У ній Крузо потрапив на незаселений острів і багато років жив там на самоті.
Його життя на острові була повна позбавлень і страждань. Але завдяки його прагненню вижити й працьовитості, вона все-таки дожив до того дня, коли його зміг підібрати корабель. Зараз по телебаченню показують програму “Останній герой”.
Коли я в перший раз побачив неї, те ніяк не міг зрозуміти, як люди додумалися
Вони намагаються бути схожими на Робинзона, харчуються тим, що самі піймають або знайдуть, живуть у куренях, які самі будують. Але однаково їм набагато легше, ніж Робинзону. Адже він був довгий час зовсім один!
Йому навіть словом було перемовитися не з ким. А вони все-таки в компанії, і тим більше завжди знають, що якщо щось трапиться, то їх урятують, тому що за ними спостерігають телекамери. Після прочитання книги про Робинзона Крузо
Займаюся спортом, на дачі намагаюся побудувати курінь як у Робинзона, разом з татом ходжу на полювання й риболовлю. І рибу ми ловимо не на вудку, а ціпком або руками. У мене вже виходить. І навіть якщо мені не вдасться брати участь у конкурсі “Останній герой”, те всі, чому я зараз учуся,