“Витязь у тигровій шкірі” – одна з найбільших поем світової літератури, що проголошує ідеї добра, дружби й справедливості, що відстоює право людини на волю, щастя й любов. Невичерпне джерело мудрості й поезії, воно займає гідне місце серед таких шедеврів світової літератури, як “Илиада” і “Одиссея” Гомера, ” Божественна комедія ” Данте
Автор цієї геніальної поеми – Шота Руставели – жив на рубежі ХІІ-ХІІІ століть, в епоху правління прославленої грузинської цариці Тамар. Це були часи, коли середньовічна Грузія
Будучи виразником кращих прагнень самої прославленої епохи в історії грузинського народу,
Герої Руставели живуть і діють в ім’я високих мет. Своє життєве призначення вони бачать у допомозі пригнобленим, у відновленні справедливості, у твердженні уз братерства, дружби й любові. Основними їхніми якостями є відвага, людинолюбство, безстрашність, постійна готовність до самопожертви, прагнення робити добро й непримиренність до зла.
Це особливо видно на прикладі таких героїв, як Автандил і Тариэл.
ПоетичноЕ рядка поеми, присвячені опису їхнього життя, любові й дружби, красномовно говорять про те, що хвилює письменника насамперед. Численні афоризми: “Хто в лиху покине друга, сам довідається гіркота лих”, “Що приховаєш – те погубиш, що роздаси – повернеться знову”, “Скнарість – ознака скудоумья”, “З ворогів усього опасней ворог, що прикинув іншому”, “Кущ сухий зазеленіє там, де суд діється правий” свідчать про те, що Руставели цінує в людях чесність, відданість дружбі, щедрість, щиросердечне тепло. Мужні й сильні, його герої – самовіддані И; безстрашні борці за торжество справедливості, добра й щастя
На думку Шота Руставели, щастя не дається людині просто так. Він повинен заслужити його своїми вчинками й своїми моральними якостями
Доля може посилати людині всілякі перешкоди, важкі щиросердечні страждання (розлуки з улюбленими, втрату друзів, несправедливе відношення й т. д.), крім того, у поемі проти добра часто виступають злі сили (каджи, дэви). Але автор “Витязя в тигровій шкірі” постійно відзначає, що зло – явище тимчасове, адже “навіщо добра творець зле чудо створить?”, навпроти – “Не творить творець злого, милосерд його закон”. Людина повинен розуміти, що все зло – тимчасово, вона викликане “підступним миттєвим миром”, і бути стійким на своєму шляху
Звичайно, людині допомагає Бог, що не дає йому загинути, але все-таки головна умова – активна діяльність самої людини і його самостійний вибір. Інакше кажучи, щоб користуватися земними благами, людина повинен бути цього гідний – мати розум і героїчний дух, упокорюватися в лиху: “Що це за хоробрий, якщо він не переборе прикростей”, що це за мужня людина, що до кінця не випробує самого себе? Саме на впевненості в кінцевому й обов’язковому торжестві добра заснований сюжет поеми. Щастя, на думку автора, потрібно домагатися в реальному, земному житті, і герої, переборовши безліч перешкод, тріумфують перемогу добра над злом. А битва за звільнення Нестан сприймається як битва за красу, за звільнення добра й краси з полону злих сил
Людина, на думку Руставели, приходить у цей мир, щоб любити й знати ціну любові, тому що любов облагороджує й спонукає до добрих справ. А творити добро й переборювати труднощі завжди легше, коли поруч вірний і самовідданий друг. Тому “Витязь у тигровій шкірі” – це також теперішній гімн священному сполучнику дружби, побратимства
Лицарі – герої “Витязя в тигровій шкірі”, схиляються перед щирою дружбою. Тариэл, Автандил і Придон – беззавітно віддані друзі, але їхня дружба заснована не просто на взаємній симпатії, вони розумом намагаються зрозуміти лиха й негоди один одного, аналізують свої поводження. Це помітно вже з першої зустрічі героїв коли розпачу Тариэла протиставляється тверезий розум Автандила.
Він завбачливий, дає розумні ради, що й допомагає Тариэлу повернутися до активної діяльності. Герої зберігають самовіддану вірність дружбі в будь-яких обставинах. Автан дил, наприклад, залишає батьківщину, свою кохану й відправляє ся в небезпечний шлях на пошуки зниклої улюбленої Тариэла, вед його девіз:
Друг нехай другові вірно служить, не щадячи себе ні в чому, Повинне серцю бути для серця й дорогою, і мостом
Автандил і Придон гідно виконали обов’язок дружби – допомогли розшукати укладену в Каджетскую міцність Нестани й звільнити викрадену красуню. Тариэл відповів Автандилу такою ж самовідданістю, коли замість того, щоб повернутися в Індію, пішов за ним в Аравію. Але крім лицарської дружби, автор оспівує також чисту, зворушливу дружбу між юнаком і дівчиною.
Це дружба Тариэла й Асмат, що перенесла безліч труднощів, але не покинула його вбеде.
В “Витязі в тигровій шкірі” Шота Руставели своїм художнім завданням бачив зображення вільних людей, перейнятих піднесеним духом, тому вищий пафос добутку – безмежна віра в людину, у його здатність до щирої, відданої дружби, віра в торжество добра й справедливості. Із цієї позиції й оцінюють Шота Руставели як найбільшого гуманіста середньовіччя
(2 votes, average: 3.00 out of 5)