Учені вважають, що перші свята з’явилися дуже давно. Але спочатку це були дії, пов’язані з повсякденним життям первісних людей. Як же свята стали святом, вільним від справ часом?
Можна припустити, як це відбулося. Представте групу мисливців, що вернулася після чергового невдалого полювання. І все через те, що діяли неузгоджено. Так виникла необхідність отрепетировать, розіграти Майбутнє полювання. Хтось зображував небезпечного й хитрого звіра, наслідуючи його звичкам, інші демонстрували, як його вистежують, заманюють і, нарешті, ловлять.
Згодом людям стало здаватися, що сцени полювання, що грають ними, жнив, рибного лову володіють чарівної, магічної* силою. Звертаючись до священної тварини, дереву, до дощу або сонця, вони вірили, що призивають удачу на полюванні, гарний урожай у поле…
Поступово магічні танці, спів, Музика перестали залежати від конкретних трудових завдань. Самі по собі вони доставляли людям величезну радість і задоволення. Відпочили люди у свято – стали краще працювати. Свята формували взаємини між людьми, зближали
Сучасні свята йдуть своїми коріннями в історію. Серед святкового шуму, веселощів і жартів згадаєте про цьому, і свято стане ще більш значним і цікавим
Немає на Землі такого куточка, де б не відзначали настання Нового року. Свято цей зустрічають разом з нами 1 січня в Європі й Америці. У країнах Далекого Сходу – у В’єтнамі, Китаю, Японії, Монголії – він доводиться на один із днів січня або лютого. Восени – у вересні або жовтні – наступає Новий рік в Ізраїлю.
Новий рік – загальний і улюблений усіма свято. Це час єднання із близькими, примирення тих, хто був у сварці. У багатьох країнах прийнято на Новий рік дарувати один одному подарунки. У Китаю, наприклад, можна прочитати у дверей будинків напису із приємними побажаннями.
Новий рік – свято дивний. Всі люди покладають на нього більші надії. Італійці вважають, що, якщо напередодні свята звільнитися від негідних речей, у новому році не буде старих турбот
Але мало підготуватися до свята, його ще треба правильно провести, інакше мрії залишаться мріями. У жителів Німеччини існує повір’я: якщо в кулаку затиснути монети й із дванадцятим ударом годин як би “вискочити” з ними в новий рік, він обов’язково буде богатим. Таиландци, зустрічаючи Новий рік навесні, обливаються водою й охоче обливають зустрічних, особливо незнайомих.
Чим більше вилито води, уважають тут, тим більше буде дощів, а виходить, богаче врожай рису. Як би не відрізнялися звичаї, Новий рік скрізь залишається веселим святом, що будить у людей самі добрі почуття й надії
Але серед предків старця є і цілком реальна людина. В IV столітті жив у турецькому місті Миру архієпископ Микола. По переказі, це була дуже добра людина.
Так, однйжди він урятував трьох дочок сімейства, що бідує, підкинувши у вікно їхнього будинку вузлики із золотом. Після смерті Миколи оголосили святим. У Середні століття твердо встановився звичай у Николин день, 19 грудня, дарувати дітям подарунки, адже так надходив сам святий. Після введення нового календаря святий став приходити до дітей на Різдво, а потім і в Новий рік. Скрізь доброго старого називають по-різному: в Іспанії – Таш Ноэль, у Румунії – Мош Джарилэ, у Голландії – Синте-Клаас, в Англії й Америці – Санта-Клаус, а в нас – Дід Мороз.
Костюм Діда Мороза з’явився не відразу. Спочатку його зображували в плащі. Наприкінці XIX століття його одягли в червону шубу, облямовану хутром
В 1860 році американський художник Томас Найт прикрасив Діда Мороза бородою, а незабаром англієць Тенниел створив образ добродушного товстуна. З таким Дідом Морозом всі ми добре знайомі. Предками Діда Мороза в одних країнах уважають “місцевих” гномів.
В інші – середньовічних мандрівних яйшглеров, що розспівували різдвяні пісні, або бродячих продавців дитячих іграшок. Існує думка, що серед родичів Діда Мороза значиться східнослов’янський дух холоду Трескун, він же Студенец, Мороз. Ясно одне: образ Діда Мороза складався століттями й кожний народ вносив у його історію щось своє
(2 votes, average: 5.00 out of 5)