Перше, що сприймає дитина з довколишнього світу, – це слово. Воно приходить першим з маминою колисанкою, тихою вечірньою казкою, доброю батьківською ласкою. І дитя починає згодом лепетати: “мама”, “тато”, “баба”, “льоля”, “киця”. Це надзвичайно чарівний світ двоскладових слів, із нього все починається. Далі дитя продовжує розширювати свої знання із словесності, а вже коли зіпнеться на ноги, то за день може їх засвоїти по десятку відразу. І вони такі красиві, звучні: “квітка”, “сонечко”, “хмарка”, “пісня”,
Цей світ для дитини – як мамина казка – чарівний, незвичайний і безмежно цікавий… І пізнає дитина цей світ за допомогою слова. Вона ще не усвідомлює до кінця, що українська мова – це море настільки різноманітне й невичерпне, що нікому не дано встановити його межі. І треба пройти складну науку того, що слово і вчинок – взаємопов’язані. Дав слово, пообіцяв – дотримай його.
Раніше цього навчали послідовно, але наполегливо, аби з дитини виростала порядна, чесна людина.
Ось
… Насамперед ми усвідомлюємо, що мова може звучати різноманітно: по-простому й надзвичайно вишукано. Але від того вона не стає гіршою чи кращою, вона просто буває різною. Навчаючись у школі, ми пізнаємо закони та складність людського буття на уроках історії, географії, математики, фізики, біології та ін. Крім того, нею легко передавати наші настрої, наші почуття й почування. І від того, наскільки ми володіємо словом, залежить рівень наших знань з різних наук.
Отже, виходить, що словесність, уміння володіти словом – початок усіх наук. Багато майстрів слова допомагали народові розвинути мову й тим самим високо піднесли його вгору серед інших, бо найбільше шанують той народ, який береже свій скарб (мову), як зіницю ока, – свою рідну, материнську мову.
Словесність – джерело, звідки починається струмок, виривається на простір, ширшає, набирається сили і стає могутньою рікою. І пливти цією рікою нам. І до якого берега пристати – теж вирішувати нам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)