Більш ніж піввіку назад відгриміли останні залпи другої світової війни. Вернулися дамою мільйони чоловіків, які коли-або діставалися на частку людини. І багато мільйонів військов і цивільних не повернулися. Вони залишилися на незліченних полях боїв, у попелі концлагерных кремаційних печей, на суші й на дні декількох морів.
Скрізь. Сьогодні говорять, що не залишилося більше таємниць, і ми знаємо все про світову війну. Якщо ми знаємо все про війну, то звідки щемлива туга, що почуваєш, коли звучить гімн Великої Вітчизняної – “Вставай, країна
Звідки біль, від якої нікуди не дітися, коли з-під купи незграбно-строкатих сучасних фотографій вигляне пожовтілий куточок військової фотокартки, де обійнявшись коштують загиблі тоді й померлі зовсім недавно? І де границя, що розділяє наш різноманітний і динамічний мир і мир, що залишився за кадром кінохроніки того правдивого й жорстокого років?
Ні, останні слово про ту війну ще не сказано. Гідний замилування подвиг радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Непосильний тягар тягот і страждань винесли на своїх плечах солдати й офіцери, робітники й колгоспники, діячі науки й культури,
Багато написано про військовий подвиг і набагато менше – про подвиг тих, хто трудився в тилу. Але ж це – дійсно більша тема. “Усе для фронту, усе для перемоги”, – це гасло надихало трудівників тилу, давав їм нові сили. І із заводських цехів виходили нові танки, літаки, артилерійські знаряддя, снаряди, патрони, військове спорядження для Радянської Армії, що бореться. Важко повірити, що вся це складна техніка створювалася руками жінок і дітей, адже чоловіка були на фронті. “Народ безсмертний” – так називається один з добутків знаменитого письменника Василя Гроссмана.
У цій назві звуки народних маршів, стогони поранених, рокіт наступаючих танкових полків, сльози й радість Дня Перемоги. Так, народ безсмертний, як безсмертний його подвиг. У тієї війни була й непарадна, непоказна сторонО. Не можна забувати, що сорокові роки, як і тридцяті, були часом сталінських репресій. І нерідко той, хто був теперішнім героєм на фронті, виявлявся “ворогом народу”, прися додому. Але й це зуміли перебороти радянські люди.
Люди військового покоління – особливі люди. Із фронтів Великої Вітчизняної вони принесли в непросте життя країни віру в майбутнє, готовність жертвувати собою заради інших.
Побут радянських людей ще довгий час був наповнений відгомонами військового лихоліття. Висота людського подвигу визначається силою любові до життя. Ніж сильніше ця любов, тим незбагненніше вимір подвигу, чиненого людиною заради любові до життя. І подвиг народу – це пряме відбиття подвигу кожної людини, помножена на мільйон, на десятки мільйонів.
Мені здається, що наш народ і зараз здатний на повторення подвигу єднання, братерства й боргу, що став основним змістом Великої Вітчизняної війни, що закінчилася більше піввіку назад.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)