“Створи добро”, – говорить древня мудрість. Це просто: досить надходити з іншою людиною так, як ти хотів би, щоб надходили з тобою. Але як складно часом буває виконати стародавнє правило! Історія людства – це історія протистояння добра й зла. Війни, двірські перевороти, революції, голод, епідемії чуми, геноцид.
Примирення, договори про співробітництво, достаток, спокій, торжество милосердя, взаєморозуміння. Які різні слова! Як по-різному вони звучать, народжуючи у свідомості зовсім різні образи.
Душу людини противиться злу й
Добро має тисячу осіб. Воно може бути малим, навіть малюсіньким, або більшим, вселюдським. Але й найменше добро збільшує загальну кількість добра в нескінченному Всесвіті.
Творячи добре й уникаючи злого,
Шлях діяльного добра складний і навіть небезпечний. Щоб зважитися на нього, потрібно відмовитися від багатьох радостей. Життя пред’являє до такої людини особливий рахунок.
На його шляху зустрічаються труднейшие перешкоди, які доводиться переборювати. Згадаємо Льва Миколайовича Толстого, а точніше, один з епізодів його довгого життя. Письменник пожертвував гонорар за роман “Ганна Каренина” однієї з російських сект, члени якої випробовували утиски по релігійній ознаці.
На ці гроші сектанти змогли виїхати в Північну Америку, де воля віросповідання (втім, як і воля підприємництва) завжди ставилася в главу кута. У цьому вчинку Толстого немає нічого героїчного – письменник був заможною людиною. Але йому вдалося зробити воістину шляхетний і корисний учинок.
Нащадки тих емігрантів і сьогодні живуть у Канаді, вільно сповідаючи свою релігію. Вони пам’ятають Льва Миколайовича Толстого, уважають його зразком моральної краси й вдячні йому
Практика діяльного добра може стати повсякденною звичкою. Навіть дріб’язку мають значення: будь-яка допомога, зроблена тому, хто в ній дуже бідує, вагома
Життя, виконане добра, ніколи не кінчається. Вона знаходить висвітлення в далеких нащадках, що випливають по шляху правди, чесності, самодисципліни.
“Людина по природі своєї добра”, – сказав хтось із великих. Але чому ж він робить злі справи? У народних казках добро тріумфує, зло покарано, а в житті часто виявляється зовсім навпаки.
Чому? Відповідь на це питання, як і на багато хто інші, дає Біблія. Коли Адам і Ева вкусили із древа пізнання добра й зла, вони одержали можливість вибирати між цими двома протилежностями. Звернемося до літератури й подивимося, як же живуть люди, які вибирають добро, шляхетність, милосердя
Епіграф повести А. С. Пушкіна ” Капітанська дочка ” – “Бережи плаття сновові, а честь змолоду”. Ця фраза говорить про те, що людина повинен берегти й у жодному разі не втрачати ті гарні якості, які закладені в ньому із самого народження, не віддавати споконвічного прагнення до добра й у житті керуватися шляхетністю й милосердям
Приклад тому – взаємини Гринева й Пугачова. Згадаємо, як Пугачов вивів Гринева до постоялого двору, а Гринев на подяку дарує йому заячий кожух. У цьому вчинку, звичайно, не тільки шляхетність, але й милосердя, повага до людини незалежно від його соціального стану.
Все це відчув і Пугачов, що видно з його відповіді Гриневу: “Спасибі, ваше благородіє! Нагороди вас Господь за вашу чесноту!”
Цей взаємний прояв добра триває й у більше складних ситуаціях: при узятті Білгородської міцності Пугачов, довідавшись Гринева, урятував його від страти. “Я врятував тебе за твою чесноту”, – говорить він. А. С. Пушкін у своїй повісті зображує й зовсім протилежний шлях – шлях зла. Історія Швабрина показує, що цей шлях веде не тільки до моральної деградації, але й до фізичної загибелі
Найбільше повно, на мій погляд, образ людини, що творить добро, зображений у романі ” Війна й мир” Л. Н. Толстого. Андрій Болконский треба принципам шляхетності й милосердя. Дипломат Білібін умовляє його не вертатися в армію Кутузова, там князя Андрія чекає або “поразку й сором”, або мирний договір, якщо він буде укладений: “Вам не велено приїжджати назад, і звідси вас не відпустили, стало бути, ви можете залишитися і їхати з нами…”. Але відповідь князя Андрія демонструє повне
Неприйняття таких принципів життя: “Їду для того, щоб урятувати армію”, – говорить він. Білібін міркує цілком розумно й прагматично, адже положення російської армії дійсно безнадійно, але сам він, всупереч здоровому глузду, визнає: “Мій милий,
Ви герой”. Цей учинок говорить про високу моральність героя, його вмінні випливати своєї совісти
У катастрофічному XX столітті добро й зло переплуталися. Цей процес показаний у романі М. Булгакова ” Майстер і Маргарита “. Воланд, як Люцифер і Мефистофель, здається втіленням зла. Він так само всесильний, як і Бог: “Ні, клянуся небом, де лише Він панує! Клянуся безоднею, сонмом мирів і життів, нам підвладних, – немає!
Він переможець мій, але не владика”. Уважно вчитавшись у добуток, можна побачити, що Воланд є посланником добра, ціль його – установити справедливість. У його вчинках можна доглянути й прагнення довести людям зв’язок добра й зла
Тому Воланд у художньому світі роману – не стільки протилежність Иешуа, скільки доповнення до нього. Добро й зло дивно тісно переплелися в людських душах. Коли Воланд у сцені у вар’єте випробовує публіку на жорстокість і позбавляє голови конферансьє, жалісливі жінки вимагають поставити голову на місце. І відразу ми спостерігаємо, як ті ж самі жінки б’ються через гроші. Зло для Воланда – не ціль, а засіб упоратися з людськими пороками
Так, зло й добро часто важко відрізнити друг від друга. Але в житті кожної людини буває момент, коли людина повинен вибирати між добром і злом. Тому відрізняти добро від зла необхідно.
Адже за наслідки свого вибору прийде відповідати всім життям, і один неправильний учинок може спотворити весь життєвий шлях. Якщо всі люди будуть прагнути творити добро, то мир, у якому вони живуть, стане добріше й світліше.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)