Ранні поеми До жанру поеми Лєрмонтов звертається на самому початку свого творчого шляху. Усього він написав близько 30 поем,- більшість із них у ранній період. Поеми з’являються в юного поета в нерозривному зв’язку з його лірикою; у них розвиваються ті ж ідеї, теми, мотиви, образи.
Увага Лєрмонтова до поеми пояснюється тим, що цей жанр, зберігаючи можливість для розкриття внутрішнього миру героя, у той же час дозволяв показувати його більш об’єктивно – у дії, у прямому зіткненні з навколишнім світом. Підхоплюючи художні відкриття
Самі ранні поеми Лєрмонтова носять учнівський характер. Він орієнтувався насамперед на пушкінський досвід. У ранніх поемах звичайними були різкі контрасти, відсутність хронологічної послідовності, пропуски окремих елементів сюжету, таємничість, загадковість героїв, найчастіше даних поза соціальним або побутовим середовищем, експресивна мова, екзотична обстановка (дія багатьох поем відбувається на Кавказі).
Кавказ постійно привертав увагу романтиків не тільки як “екзотичне” місце дії, протипоставлена повсякденної й вульгарної
Центральне місце у романтичних поемах Лєрмонтова займає герой, що прямо протистоїть людям, суспільству, що порушує всі його закони – аж до вбивства рідних (“Злочинець”, 1829; “Два брати”, 1829; “Аул Бастунджи”, 1833-1834, і ін.). Він і жертва суспільства, і месник йому, і провина його – провина трагічними, викликаними непереборними обставинами (наприклад, законом кревної помсти). Спроба героя знайти відродження через любов також звичайно закінчується трагічно.
Жанр поеми в Лєрмонтова еволюціонує. Так, у поемі “Ізмаїл – Бий” (1832) любовна інтрига з’єднується з темою національно-визвольної війни. Увага поета бути звернено, у першу чергу, не на реальні події, покладені в основу сюжету, а па морально-психологічні проблеми, пов’язані з образом головного героя. Він уже отруєний цивілізацією, що руйнує його простої, “природне” свідомість, позбавляє його безпосередності й зв’язку з рідним середовищем:
Але горі, горі якщо він, Зберігаючи людей суворих мненья, Розпустою, отрутою просвещенья У Європі задушливої заражений!
Однак патріархальний мир у зображенні Лєрмонтова так само суперечливий, як і мир цивілізації. Саме патріархальний мир породив Росламбека – лицеміра, деспота, убивцю. До проблеми співвідношення цивілізації й “патріархальної природності” Лєрмонтов повернеться в “Герої нашого часу”.
У ще більшого ступеня жанр “байронічної поеми” видозмінюється в “Боярині Орше” (1835-1836). Тут уже не один, а два герої. Сюжет побудований на зіткненні бідняка Арсенія, що проявляє в боротьбі за своє людське щастя риси індивідуалістичної свідомості, з боярином Оршей, батьком його улюбленої, що, при всій його жорстокості й похмурості, є до деякої степів носієм традиційних подань про честь. Велика увага приділена розкриттю психології цих героїв, рівних по силі характеру й глибині переживань. Поема, у якій широко використані фольклорні елементи, ставиться до переломного періоду у творчій еволюції Лєрмонтова.
Деякі вірші з “Боярина Орши” Лєрмонтов використав в “Пісні про купця Калашникова”, установлюючи тим самим зв’язок між цими добутками. Зв’язок проявляється й у тім, що два герої-антагоністи, щоправда, у дуже зміненому варіанті присутні й у новій поемі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)