Найталановитіший поет нашої епохи. Цими словами тиран канонізував постать поета, зробив його творчість хрестоматійною, обов’язковою для вивчення і знищив багатовимірний образ людини, яка кохала, страждала, шукала свого шляху в літературі й житті. В. Маяковський із захопленням зустрів Лютневу і Жовтневу революції. І тому серед грізних подій перед ним відкривалися реальні можливості втілення ідей про створення ноного, вільного, досконалого світу. Він багато пише, його Твори друкуються, враження від численних подорожей країнами Європи та
Поет своєю творчістю стверджував радянські норми життя. Його вірші наповнені пафосом будівництва світлого майбутнього й героїчних буднів. Піднесена тональність творчості ви ключає компроміс, співчутливе ставлення до слабкого й скривдженою.
Об’явивши себе поетом революції, Маяковський поставив свій талант у службу владі.
У 30-ті роки XX столітні В. Маяковський був дуже популярним поетом не тільки в Радянському Союзі, а й у світі. Але його гордість, незалежність дратували владу. Почалися репресії українських митців, а він закликає росіян вивчати
Поету забороняють виїзд до Парижа, де і ні нього чекає Тетяна Яковлєва, провалюється виставка “20 років роботи Маяковського”. Нищівна критика п’єси “Баня”, втручання влади у його особисті справи – все це підривало його впевненість у собі й довіру до влади.
Ще в ранніх творах В. Маякомський порушував тему самогубства і розглядав його не як смертний гріх, а переживаннями і тиском влади, Володимир Маяковський 14 квітня 1930 році застрелився. Життя загнало поета у глухий кут, звідки він не бачив іншого виходу. За час народження футуризму слід вважати 1910 рік, коли вийшла збірка “Садок Судей”.
Перша декларація футуристів “Пощечина общественному вкусу” вийшла 1912 року. Молоді поети Бурлюк, Кручений, Маяковський, Хлєбніков декларували відмову від традиційної культури (“Бросить Пушкина, Достоевского, Толстого и проч. с Парохода Современности”) і з презирством ставилися до законів гарного смаку. У маніфесті програма футуристів була конкретизована: заперечення граматики, синтаксису, правопису; нові ритми, рими, розміри вірша, нові слова й нові Теми, презирство до слави.
Маяковський разом із Д. Бурлюком, В. Хлєбніковим, В. Каменським та А. Крученим складали найбільш впливову в цьому напрямі групу “кубофутуристів”, або поетів Гілеї. Футуристи винесли мистецтво на вулиці, в народ, їхнє слово було створене на декламування вголос. Мистецтво мало пробуджувати почуття.
Так створені ранні вірші В. Маяковського: “Послухайте”, “А ви змогли б?”, “Нате”, “Вам!” тощо. Ці вірші, як правило, вже у назві мають звертання.
Тематика поезії футуристів часто предметом поезії обирала місто, зовнішній світ і образ “я”, протиставлений йому. Саме такі вірші писав і В. Маяковський (“Кое-что про Петербург”, “Я”, “Уличное” та інші. Незвичною була і графіка вірша (різні форми: коло, трикутник, метелик тощо), незвичні образи (найчастіше місто-велет, вулиці й будинки оживлені через метафори: “Ходьбой усталые трамвай скрестили блещущие копья”, “…сырой погонщик гнал устало Невы двугорбого верблюда” та інші). Футуристи ретельно працювали над звукописом, римою, використовували анаграми.
Образи найчастіше мали експресивний характер, запам’ятовувались. Такі особливості притаманні раннім віршам Маяковського “Из улицы в улицу”, “Ночь”, “От усталости”.
Антиестетизм – заперечення культури як такої в ім’я абсолютизації реальності – властивий Маяковському та іншим футуристам. У сучасному поетові суспільстві, на його думку, єдність матеріального і творчого, духовно порушена. Ідеальному немає місця, а тому так багато відштовхуюче матеріального у віршах: “обрюзгший жир”, “мясо”, “слюни” тощо. Тому ліричний герой Маяковського самотній, бо він – носій гармонії, якої нема навколо (“Ничего не понимают”, “Надоело!” та інші).
А через це світ цей заслуговує на зруйнування. Саме такою і є мета мистецтва, на думку Маяковського-футуриста.
Футуризм поета не обмежений пише роботою над формою. Він включає і антивоєнні настрої (що не було, скажімо, італійським футуристам), і атеїзм, інтернаціоналізм, революційність. Гаслом Маяковського стало: “Нам слово нужно для жизни.
Мы не признаем бесполезного искусства”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)