І все ж таки: в началі було – Слово.
І все ж таки: начальний дух – Любов!
Євген Маланюк
Кохання. Найпрекрасніше з усіх почуттів. Воно робить усіх людей поетами, що прагнуть відтворити спалах почуття у своїх творах. Зірка кохання народжує поетів, які, раз зустрівши дивовижне сяйво, несуть його через усе життя, не можуть без нього існувати.
Тема кохання є невід’ємною частиною їх творчості.
Яскраво променіє сяйво зірки кохання у творчому доробку Максима Рильського. Дивний образ любові виникає у його ранній поезії:
Вона
За бором за старим,
Вона зрідні пустиням
Та бурям степовим.
Кохання – це золоті хвилини життя, коли маєш змогу піднятися на вищий естетичний рівень буття. В цей золотий час звучать найтонші струни душі, вони оспівують життя з усіма його барвами, відтінками, тонкими переливами гам. У людини виростають крила. Вона вже не серед людей і турбот, а живе в окремому тоншому світі; її думки, вся душа там, і тіло її підкоряється законам того особливого виміру. Кохана людина – найчудовіша, найкраща в світі. Її образ буде вічно в серці людини, думки все життя будуть линути до неї.
Адже справжнє
Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині,
Усе перекотилось без сліда…
Та вірю, як приречено людині,
Що досі ти прекрасна й молода.
Кохання змінює людину, робить її кращою, перетворює на божественну істоту, воно возвеличує людину, відкриває шлях у вічність. Максим Рильський увічнив своє ім’я у пам’яті людей, увічнив своє кохання у творчості, відтворив таку щирість почуттів, до яких слід прагнути у своєму житті кожному з нас, сподіваючись на божественний дар – кохання.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)