Тема “острова”, боротьби життя й смерті, розуму й мороку божевілля, краси й утилітаризму розвивається вже в першому романі Фаулза “Колекціонер” і так чи інакше продовжує звучати в наступних його добутках. Нерозвиненість розуму й серця Фредерика Клегга, що зробив своєю бранкою прекрасну Миранду, стає причиною смерті дівчини. Клегг, натура ординарна, спосіб життя його не має нічого загального з теперішньою культурою й знаннями, на виграні гроші купує будинок, у підвалі якого втримує викрадену їм дівчину.
Клегг сподівається придбати
Клегг є її цілковитим антиподом, саме тому все його старання нічого не гідні. Його будинок – острів смерті, а Миранда прагне до життя й світла. Вона сама випромінює світло, але Клегг не здатний этого зрозуміти
Два голоси звучать у романі: перша частина написана від імені Клегга, друга –
У книзі “Аристос” Фаулз пише: “Клегг, викрадач, зробив зло; але я прагнув показати, що це зло значною мірою, а може, і повністю, є наслідком кепського утворення, буденного середовища, сирітства – усього того, над чим він не владний. Коротко говорячи, я намагався довести фактичну невинність Більшості”.
Пошуки щирої реальності стали провідною темою роману “Маг”. Його герой Николас Эрф, вихований у традиціях викторианской моралі, лицемірство якої для нього ненависно, він намагається звільнитися від нав’язаних йому подань і від будь-яких зобов’язань. Теперішню волю він бачить лише в задоволенні власних егоїстичних бажань, потім без сумнівів розриває відносини з улюбленими, зневажає щирістю почуттів Элисон Келли.
Спосіб життя й учинки Николаса позначені симптомами тієї хвороби, що вразила багатьох молодих людей післявоєнної генерації й виявилася в прагненні, забувши про усім, утішатися принадами життя й думати лише про власне задоволенні. Але й таке життя незабаром набридло Николасу.
Всі навколо огиднуло, з’явилося бажання порвати із прозою дійсності. Після студентського років в Оксфорді Николас відправляється на грецький острів, де йому запропонували посада вчителя. Його залучає “нова земля” і “нова таємниця”, на зустріч із якої він сподівається. На екзотичному острові Николаса справді очікує чимало несподіванок.
Проте, всі те незвичайн, фантастичне, а іноді й надприродне, що йому доводиться побачити й пережити, нарешті, перетворюється в облудну ілюзію. Зустріч із “магом” Морісом Кончисом, його “чудеса”, підступи прекрасної Джулии, що своїми чарами намагається зачарувати Николаса, – все це лише жалюгідний обман. Николас знаходить у собі сили, щоб покинути острів, усвідомивши марність пошуку щирих цінностей в ілюзорному світі, надзвичайно чужому й далекому від реальної дійсності.
Розірвавши “магічні” мережі обману, він вертається в Лондон, відчуваючи готовність жити й діяти. Своєрідність стилістики “Мага” – у переплетенні реального з фантастичним, звичайного ссверхъестественним.
“Жінка французького лейтенанта” написана в традиції викторианских романів XIX ст., але разом з тим ця традиція переосмислена в іронічному руслі з погляду письменника XX ст. Цей роман – свідчення щирої любові Фаулза до культури викторианской епохи, замилування її досягненнями, поваги до майстерності її класиків, і разом з тим це віртуозне відновлення її стилю, особливості якого Фаулз надзвичайно тонко відчуває й передає
Сторіччя відокремлює час дії роману від часу його написання. Фаулз точно називає дату початку подій, описаних у добутку, – “кінець березня 1867 року”. Це перехідний період в історії Англії, коли відходили в минуле, ставали анахронізмом колишні подання про світ і людину, разом з тим нові світоглядні основи лише починали формуватися. За поділом зовнішньої стабільності визрівали серйозні зміни
(1 votes, average: 5.00 out of 5)