В оповіданні Євгена Гуцала “Вигадники” головними героями є Михайлик та Надійна. Вони чимось схожі поміж собою: у обох біляве, як льон, волосся, вони захоплено пізнають навколишню природу. Себе ці діти відчувають її частиною, уявляють, що вони квіти, і навіть вірять, що можна викликати вітер або дощ.
Але Надійка більш жвава і тому має першість під час ігор та розваг. Мати Михайлика каже про Надійку: “Бачиш, тільки вчора-позавчора приїхала з міста в гості до своєї бабуні Кирилівни, а швидко оговталася в селі, вже й верхи на Михайликові
Це особливо помітно у сцені, коли хлопчик наполягає на тому, щоб мати залишила цуценя. Спочатку він “тьмяніє синіми очима”, а згодом іде просити дозволу до батька. І раптом відкривається інший бік Михайлика, бо він діє рішуче та наполегливо. Та й сама мати вже по-іншому дивиться на свого сина, тому що розуміє, “не дуже вже й поїздиш на ньому верхи”.
На перший погляд здається, що у новелі “Вигадники” немає особливо цікавого
Коли читаєш “Вигадників”, так сильно здається, що і сам знаходишся поруч з героями оповідання, береш участь в їх розвагах та переживаєш разом із ними.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)