(1894-1956)
Народився в с. В’юнище на Чернігівщині. Навчався у Сосницькому міському училищі, Глухівському учительському інституті (з 1914 по 1917роки вчителював у Житомирі), комерційному інституті, Академії мистецтв. Обіймав посаду секретаря Київського відділу народної освіти, посаду комісара Першого театру УРР ім.
Т. Г. Шевченка. У 1921 році його було відряджено на дипломатичну роботу спочатку до Варшави, а потім до Берліна. Деякий час мешкав у Харкові, де працював художником-ілюстратором. У1926 році переїздить до Одеси, там на кінофабриці знімає
З перших днів Великої Вітчизняної війни йде на фронт військовим кореспондентом. З 1943 року – мистецький критик московської преси. З 1944 року працює на “Мосфільмі”.
Прозаїк, кіносценарист. Найвідоміші твори митця: кіноповісті “Земля” (1930), “Арсенал” (1929), “Україна в огні” (1943), “Повість полум’яних літ” (1944), “Поема про море” (1956), автобіографічна повість “Зачарована Десна” (1957), “Щоденник” (1941-1956).
Світ уявлень і вражень малого Сашка
(за фрагментами повісті Довженка “Зачарована Десна”)
Коли читаєш рядки повісті О. Довженка “Зачарована
Допитливий малий Сашко – дуже мрійлива дитина з неабиякою уявою. Пізнаючи світ, він поринає у нього з головою. Безмежність Всесвіту сприймається хлопчиком як щось звичайне, і все, що оточує його, здається, ніби існує вічно: “Хата ніби виросла із землі, ніби ніхто її не будував”.
Для Сашка в його очах все жило подвійним життям, навіть потворне містило в собі частинку прекрасного. В повісті з’являється образ коней, які в уяві хлопця були красивими і сильними. Насправді ж вони були худі та коростяні, працювали весь вік і помирали за роботою.
Таким же “подвійним зором” бачимо ми і батьків малого Сашка. Батько був чоловіком, з якого можна було писати богів чи апостолів, – з великими дужими роботящими руками та розумними сірими очима. Для Сашка він був чоловіком незвичайним: “… скільки крилося у ньому багатства”, але топив свою тугу в склянці горілки через злиденність життя.
Знедолена мати, яка поховала 12 дітей, прекрасна своєю душею та роботящими руками.
Дивовижні уявлення і враження Сашка переплітаються, стають схожими на казку, в якій головні герої складають єдиний образ народу. Того народу, складовою частиною якого так гостро відчував себе О. Довженко.