У хатці біля лісу жив чоловік Максим. Було в нього четверо дітей, старшому, Івасеві, – десять років.
Навколо був гарний ліс, веселий навіть узимку, бо прикрашали його вічнозелені сосни.
Недалеко від Максимової хати росла така гарна сосонка, що аж запишалася перед сусідками – березами та липками.
Аж ось прилітає сорока й каже: “Че-че-че! Чекай, чекай!..” Знала вона, що будуть якісь зміни.
Так і сталося. Запріг Максим коня, зрубав сосонку та й повіз її до міста на торг. З батьком попросився й Івась.
Коли стояли з ялинкою, підійшла
А увечері Івась може подивитися, як прикрашатимуть ялинку. Повели хлопчика в горниці, а там – диво! Ялинка сяє свічечками, ліхтариками, яблучками, цяцьками.
Під
Сосонка тішилася – от її щастя прийшло! Коли б це липки побачили! Але недовго раділа сосонка – скоро її почали розбирати, я потім і винесли на вулицю, покинули. Побачив бідну сосонку Івась, попросив дозволу забрати деревце назад, додому.
Вдома сосонку прикрасили тими дарунками, що одержав Івась. Потішилися трохи діти та й витягли сосонку знову на подвір’я. Івась навіть пропонував порубати на дрова, а батько вирішив поставити її як віху на дорозі, щоб люди в заметіль могли орієнтуватися. Приїхала якось до Максима кума й сказала, що пани шукають хлопця для послуг у горницях. Можна було 6 віддати Івася в ту службу – грошей заробить та одягу. Батько погодився.
Але не дуже гарно було хлопцеві на службі: його перейменували на “Ваньку”, дали вузьку й тісну одежину, всі штурхають, б’ють, кричать на нього. Не витерпів такої наруги хлопець і під час великого бенкету втік додому.
Йде, радіє, що на волі. Пройшов поле, аж тут завірюха. Збився хлопець із дороги, плаче, не знає, що діяти.
Раптом побачив… сосонку-втіху. Зрадів, швидко дійшов до хати, а зайти боїться – думає, що лаятимуть. У домі почули якісь звуки, вийшли – а там Івась.
Привітали, відігріли, пожаліли дитину. Наступного дня Івась із братиком побіг подякувати сосонці, яка врятувала його.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Письменниця розповіла історію сосонки, яка пишалася перед іншими, раділа гарним іграшкам, не знаючи, що це все несправжнє й скороминуче. Історія хлопчика Івася – інша. Він відчув, що найбільше щастя – тепло рідного дому, любов і турбота батьків. показала також гарні, щирі стосунки між членами родини, українські звичаї й традиції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)