Всі ми родом із дитинства. Ця істина проста, як і все геніальне. Дитинство – це цілий світ: яскравий, різноманітний, сповнений таємниць і загадок.
У ньому завжди знайдеться місце для пустощів і розваг, для подвигів і безглуздих вчинків, для першого кохання і для перших зрад та розчарувань. Але найголовніше, що дитинство – це невичерпне джерело знань, з якими до людини приходить досвід.
Є люди, які на все життя в душі залишаються дітьми. Вони не втрачають юнацького запалу, жаги до пізнання нового, вірять у торжество добра. Мені здається,
Том звичайний хлопчик, який рано зрозумів, що у маленькому сірому місті кожен переймається лише своїми турботами, до проблем інших нікому немає діла. Але, як усі інші діти, він гостро відчував несправедливість і з усім своїм дитячим максималізмом виступає проти зла. Маленький хлопчик разом зі своїм другом Гекльберрі Фінном зробив те, на що не наважився жоден дорослий, – врятував життя невинної людини.
Том був мрійником і фантазером. Коли він з друзями
Письменник зворушливо описує переживання героя, пов’язанні з почуттям першого кохання.
Тому дуже подобається Беккі. Він намагається привернути її увагу, але в нього це виходить якось по-дитячому незграбно. Може, тому, що він боїться втратити в очах своїх товаришів авторитет шибайголови, який не повинен розмінюватися на якісь ніжності.
Але почуття беруть гору над розумом. Він мимоволі виводить ім’я дівчинки на піску, через що дуже злиться на себе, витирає написане.
“Пригоди Тома Сойєра”, я впевнена, нікого не залишили байдужим. Складається враження, що не доля посилає випробування хлопчикові, а навпаки – саме він випробовує долю. Деякі вчинки можна вважати безглуздими, але вірність героя своїм ідеалам, впевненість у перемозі добра не можуть не захоплювати читача. І хочеться, щоб усі дорослі час від часу згадували, що вони родом із дитинства, тоді, можливо, і їхній світ стане сонячним.