7 КЛАС
ОЛЕКСАНДР ТВАРДОНСЬКИЙ
Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА
( Скорочено )
Я поліг біля Ржева
В безіменнім болоті,
В п’ятій роті сталева
Вбила бомба в польоті.
Били блиски сліпучі
По передньому краю,
Як в безодню із кручі
Впав – і згадки немає.
І на білому світі
Наступила пітьма,
Ні петлички-налички
З гімнастьорки нема.
Я – де корені силу
Смокчуть в чорних гіллях,
Я – де з хмаркою пилу
Спіє жито в полях.
Я – де щебет пташиний
В вечори золоті,
Я – де ваші машини
Рвуть
Де травинку в травинку
Річка трави пряде,
Там, куди на поминки
Навіть мати не йде.
В мене мертве чоло,
Не прикрита могила.
Всім, що потім було,
Смерть мене обділила.
Всім, що, може, давно
Вам у звичці ясніє,
Хай же буде воно
Жити в нашій надії.
Браття, може, там ви
І не Дон загубили
І в тилу у Москви
Віддали свої сили.
Там, де волзькі вали,
Ви копали окопи
І з боями дійшли
До кордону Європи.
Нам лиш знати б, узнать,
Що була у тривозі
Та останняя п’ядь
На воєнній дорозі.
Браття, вами поборені
Ті ворожі вали,
Якби
Хоч би плакать могли!
Щоб з гармат із “катюшиних”
Залпи в грізну блакить
Нас, німих і заглушених,
Воскрешали на мить.
О брати наші звірені,
Лиш тоді б на війні
Ваше щастя незміряне
Ви пізнали б вповні.
В тому щасті незмінена
Й наша часточка є,
В ньому, смертю зупинена,
Віра й зненависть б’є.
Наше все! Не лукавими
Ми пройшли в боротьбі,
Все дали й не сховали ми
Анічого собі.
Все на вас перечислено
На віки, не на час,
І не в докір для вас,
Що в цім слові замислено.
Браття, в лютій війні
Ми різниці не знали:
І живі, і що впали, –
Всі були нарівні.
І ніхто перед нами
Із живих не в боргу,
Хто наш стяг між рядами
Підхопив на снігу.
Я поліг біля Ржева,
Кат грозить ще Москві.
Де ви, воїни, де ви,
Побратими живі?
У містах вогнезорих,
У сім’ї, у селі?
В гарнізонах суворих
Не на нашій землі?
Земле, рідна без краю,
Жив би – знав і чужу…
Я вам жити бажаю, –
Що я більше скажу?
Завіщаю вам нині
Всім у щасті прожить
І своїй Батьківщині
З честю вірно служить.
Горювати – гордливо,
Не хилить голови,
Святкувать – не чванливо,
Як повернетесь ви.
Берегти її свято,
Перемогу свою,
В пам’ять воїна-брата,
Що поліг у бою.
Коментар
Твори російського поета О. Твардовського витримали перевірку часом, адже вони утверджують високе призначення літератури, порушують важливі проблеми людського існування.
Вірш “Я поліг біля Ржева”
Обов’язок живих перед загиблими – збереження й увіковічення пам’яті про них, забезпечення гідного цієї пам’яті життя – до таких висновків підводить Твардовський своїх читачів. Сам поет пояснював: “Вірші ці продиктовані думкою і почуттям, які впродовж усієї війни і в післявоєнні роки найбільше хвилювали душу. Одвічний обов’язок живих перед мертвими за спільну справу, неможливість забуття, постійне відчуття ніби себе в них, а їх у собі – так приблизно можна визначити цю думку і це почуття”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)