Робинзон був третім сином у сім’ї середнього статку, його балували й не готовили ні до якого ремесла. З дитячого років він мріяв про морські подорожі. Брати героя загинули, тому домашні чути не хочуть про те, щоб відпустити останнього сина в море.
Батько благає його прагнути до скромного гідного існування.
Саме помірність убереже розсудливої людини від злих превратностей долі. Однак юнак все-таки йде в море. Шторми, матроські пиятики, можливість загибелі й щасливий порятунок, – все це вже в перші тижні плавання зустрічається героєм
У Лондоні він знайомиться з капітаном корабля, которийнаправляется Вгвинею.
Капітан перейнявся дружніми почуттями до нового знайомого й запрошує його бути йому “співтрапезником і іншому”. Грошей зі свого нового друга капітан не берет і роботи не вимагає. Але все-таки герой навчив деяких морехідних знань і придбав навички фізичної праці. Пізніше Робинзон самостійно відправляється у Гвінею.
Судно захоплюють турецькі корсари.
Робинзон перетворився з купця в “жалюгідного раба” на розбійницькому судні. Один раз хазяїн послабив пильність і нашого героя вдалося бігти разом із
Зрештою їх підбирає португальський корабель, що транспортує Робинзона в Бразилію.
Цікава деталь, що говорить про вдачі того часу: “шляхетний капітан” купує в героя баркас і “вірного Ксури”. Втім, рятівник Робинзона обіцяє через десять років – “якщо він прийме християнство” – повернути хлопчикові волю. У Бразилії герой купує землю під плантації тютюну й цукрового очерету.
Він завзято трудиться, сусіди-плантатори охоче допомагають йому Але тяга до мандрівок і мрія про багатство знову кличуть Робинзона в море.
По мірках сучасної моралі справа, затіяна Робинзоном і його друзями-плантаторами, нелюдяно: вони вирішують спорядити корабель для того, щоб привезти в Бразилію чорних невільників. На плантаціях потрібні раби! Корабель потрапив у жорстокий шторм і зазнав катастрофи Із усього екіпажа тільки Робинзон вибирається на сушу.
Це острів.
Причому, судячи з огляду з вершини пагорба, – ненаселений. Боячись диких звірів, першу ніч герой проводить на дереві. Ранком він з радістю виявляє, що приплив пригнав їхній корабель близько до берега.
Уплав Робинзон добирається до нього, споруджує пліт і вантажить на нього “все необхідне для життя”: їстівні припаси, одяг, плотницкие інструменти, рушниці, дріб і порох, пилки, сокира й молоток.
Наступним ранком мимовільний пустельник відправляється на корабель, кваплячись взяти що тільки можна, поки перша ж бура не розіб’є судно вщепки. На березі запасливий і кмітливий купець споруджує намет, ховає в неї від сонця й дощу їстівні припаси й порох, і, нарешті, улаштовує собі постіль. Як він і передбачав, бура розбила корабель і поживиться більше нічим не вдалося.
Робинзон не знає, скільки часу йому доведеться провести на острові, але він першою справою зайнявся пристроєм надійного й безпечного житла.
І обов’язково в такому місці, щоб бачити море! Адже тільки звідти можна чекати порятунку. Робинзон розбиває на широкому уступі скелі намет, відгородивши її частоколом убитих у землю міцних загострених стовбурів.
У поглибленні скелі він улаштував погріб На ці роботи пішло багато днів. При першій же грозі завбачливий купець пересипає порох в окремі мішечки й шухлядки й ховає в різні місця. Заодно підраховує, скільки в нього пороху: двісті сорок фунтів.
Робинзон постійно все підраховує. Остров’янин спочатку полює на кози, потім приручає одну кізку – і незабаром уже займається скотарством, доїть кіз і навіть робить сир.
Випадково з потертю з мішка висипаються на землю зерна ячменя й рису Остров’янин дякує божественному Провидінню й починає засівати поле. Через кілька років він уже збирає врожай. У рівнин ний частини острова він знаходить диню й виноград.
З винограду він учиться виготовляти ізюм.
Ловить черепах, полює на зайців На великому стовпі герой щодня робить карб. Це календар. Оскільки є чорнило й папір, Робинзон веде щоденник, щоб “хоч скільки-небудь полегшити свою душу”.
Він докладно описує свої заняття й спостереження, намагається знайти в житті не тільки розпач, але й розрада. Щоденник цей свого роду острівні ваги добра й зла Після важкої хвороби Робинзон починає щодня читати Священне Писання. Його самітність розділяють тварини, що спалися: собаки, кішка й папуга.
Заповітною мрією залишається побудувати човен.
А раптом удасться добратися до материка? З величезного дерева завзята людина довго витісує долбленую пирогу Але він не врахував, що пірога неймовірно важка! Так і не вдається спустити неї на воду.
Робинзон знаходить всі нові уменья: ліпить горщики, плете кошика, споруджує собі хутряний костюм: штани, куртку, шапку…
І навіть парасолька! Так його й зображують на традиційних ілюстраціях: зарослою бородою, у саморобному волохатому одязі й з папугою на плечі Зрештою вдалося зробити човен з вітрилом і спустити неї на воду. Для далеких подорожей вона марна, але можна обійти морем немаленький острів.
Один раз Робинзон бачить на піску слід босої ноги. Він наляканий і три дні відсиджується в “міцності”. А що, якщо це канібали, пожирателі чоловічини?
Нехай не з’їдять, але дикуни можуть розорити посіви й розігнати череду.
На підтвердження своїх найстрашніших підозр, вибравшись із укриття, він бачить залишки канібальського бенкету. Занепокоєння не залишає остров’янина. Один раз йому вдалося відбити в канібалів молодого дикуна Це було в п’ятницю – так Робинзон і назвав урятованого.
П’ятниця виявився здатним учнем, вірним слугою й добрим товаришем. Робинзон прийнявся навчати дикуна, насамперед давши три слова: “пан” (маючи на увазі себе), “так” і “ні”. Він учить П’ятницю молитися “щирому Богові, а не “старому Бунамуки, що живе високо на Горе”.
Багато років колишній безлюдним острів раптом починають відвідувати люди: удалося відбити в дикунів батька П’ятниці й полоненого іспанця.
Команда бунтівників з англійського корабля привозить на розправу ка питана, помічника й пасажира Робинзон розуміє: це шанс на порятунок. Він звільняє капітана і його товаришів, разом вони обробляють із негідниками. Два головних змовники висять на реї, ще п’ятьох залишають на острові. Їм видають провізію, інструменти й зброю.
Двадцативосьмилетняя одиссея Робинзона завершена: 11 червня 1686 року він повернувся Ванглию. Його батьки давно вмерли. Відправившись й Лісабон, він довідається, що всі ці роки його бразильською плантацією керував чиновник від скарбниці.
Всі доходи за цей строк повернуті хазяїнові плантації.
Розбагатілий мандрівник бере на своє піклування двох племінників, причому другого визначає в моряки. У шістдесят один років Робинзон жениться У нього підростають два сини й дочку
(1 votes, average: 5.00 out of 5)