| МАСКАРАД Драма в 4-х діях, у віршах |
Перша дія починається з розмови за картковим столом, насиченого специфічними термінами. Звездич програє. Гравець: Я бачу, ви в запалі, готові все спустити.
Що коштують ваші еполети? Князь: Я с честю їх дістав, – і вам їх не купити. Шприх пропонує князеві грошей у борг. З’являється Арбенин.
Він говорить, що вуж не грає, оскільки женився й зайнятий “любов’ю, не справами”. Неприємна особа Шприха, що ится з ним знайомства, зацікавлює Арбенина. Шприх – “потрібна
Арбенин із князем їдуть у маскарад. Під маскою багато хто стають відвертими – і жінки теж. Шприх хоче зійтися ближче з Арбениним, дізнатися про нього побільше для своєї користі. Тому, повечерявши за рахунок хазяїна будинку, де грають у карти, відправляється в маскарад. Арбенин на маскараді почуває
Звездич шукає пригод, любовних, звичайно. Князь зустрічається з маскою, що їдко характеризує його:
| – Ти – безхарактерний, аморальний, безбожний, Самолюбний, злий, але слабка людина; У тобі один весь відбилося століття, Століття нинішній, блискучий, але незначний. Наповнити хочеш життя, а бігаєш страстей. Усе хочеш ти мати, а жертвувати не знаєш; Людей без гордості й серця нехтуєш, А сам іграшка техлюдей. |
Ця маска зацікавила князя. Вони йдуть разом. Арбенин же зустрічається із чоловічою маскою, що пророкує йому нещастя в цю ніч. Пізніше Євгеній зіштовхується зі Шприхом і, оскільки той йому неприємний, жартує над тим, що гарна дружина пройдисвіта йому невірна. Шприх ображений і загрожує вслід Арбенину, що той і сам буде рогатий.
Маска, закохана у Звездича, падає на диванчик (канапе) і в монолозі журиться про те, що така жінка, як вона, знатна й обожнена багатьма, готова все віддати за увагу князя. На канапе вона знаходить загубленою якоюсь жінкою дорогоцінний браслет. Звездич, не домігшись від маски того, щоб вона йому відкрилася, просить хоч що-небудь на пам’ять.
Та віддає йому тільки що знайдений чужий браслет. Звездич розповідає про свою пригоду Арбенину на вухо. Очевидно, пригода було досить інтимним.
Потім князь показує приятелеві браслет – і Євгеній довідається його. Повернувшись додому, Арбенин довідається від слуги, що дружина усе ще на якімсь балі. Євгеній грав жінками, не люблячи їх. І от…
| Знайшов дружину, покірне созданье, Вона була прекрасна й ніжна, Як агнець Божий на закланье, Мною до вівтаря вона наведена… І раптом у мені забутий звук прокинувся: Я в душу мертву свою Глянув… і побачив, що я її люблю; И, соромно мовити… жахнувся!.. |
Арбенин боїться любові, тому що найбільше цінує своє “я” – а раптом воно буде принижено? Вертається Ніна. Арбенин дорікає її, що вона прийшла занадто пізно.
Ніна відповідає, що при одному його слові вона готова залишити бали й виїхати в село.
| Скажи лише просто мені, як другові… Але до чого Мене уява умчала… Покладемо, ти мене й любиш, але так мало, Що навіть не ревнуєш ні до кого! |
Арбенин говорить, що ревнувати просто смішно, і розкриває дружині душу:
| Спочатку все хотів, потім усе нехтував я, Те сам себе не розумів я, То мир мене не розумів. На житті я своєї довідався печатку проклятья, И холодно закрив объятья Для почуттів і счастия землі… |
Ніна скаржиться, що Арбенин вічно всім незадоволений. Чоловік залучає неї до себе й раптом зауважує відсутність одного із браслетів. Ніна безтурботно зізнається, що браслет загублений. У серце Арбенина закрадається страшна підозра. Слуга шукає браслет у кареті, але не знаходить: “Напевно, у маскераде він загублений…” Підозри Арбенина підсилюються.
Ніна сміється. – Дай боже, щоб це був не твій останній сміх! – викликує Арбенин. Ніна відповідає:
| ПРО, якщо ваші продовжаться бредні, Те це, вірно, не останній |
Арбенин говорить, що його нічого в житті не залучає:
| Усе, що залишилося мені від життя, це ти: Созданье слабке, але ангел краси: Твоя любов, посмішка, погляд, диханье… Я людина: поки вони мої, Без них немає в мене ні щастя, ні душі, Ні почуття, ні существованья! Але якщо я обманутий… якщо я Обманутий… якщо на груди моєї змія Так багато днів була зігріта… |
Арбенин замолоду часто обманював чужих чоловіків і тепер, уже впевнений у зраді дружини. Тепер у нього одне на розумі: помста! Ніна приїжджає в гості до баронеси Штраль, де зустрічає Звездича, якому скаржиться на втрату браслета. Звездич вирішує, що таємничою незнайомкою, що довела йому свою любов, була саме Ніна.
Він обіцяє їй повернути браслет в обмін на певні знаки уваги, про які говориться досить прозорими натяками. Ніна шокована, вона холодно дає Звездичу від-пор. Звездич розсерджений. Він розповідає про пригоду баронесі Штраль.
Та наодинці із собою вимовляє монолог про те, що чоловіка раді хвастатися своїми перемогами й зовсім не бережуть чесне ім’я жінки. Так, це вона закохана у Звездича й дозволила собі з ним вільності на карнавалі. Їй жаль, що вона подарувала йому на пам’ять браслет саме своєї ні в чому не винної подруги. Але свою честь вона буде захищати навіть за рахунок подруги. Тому Штраль починає розпускати плітки про Ніну й Звездиче, скориставшись візитом Шприха.
Шприх летить до Арбенину, зустрічається там з Казаріним і відразу передає йому плітку про те, що Арбенин рогатий. Шприх привіз Ніні лист, що чоловік, звичайно ж, прочитав. У цьому листі Звездич повідомляє, що не відмовиться від Ніни.
Хоча вона чомусь відрікається від усього, що було між ними. Арбенин вдається у відчай:
| Мені ль бути чоловіком і батьком сімейства, Мені ль, мені ль, що випробував Всі насолоди пороку й лиходійства И перед їхньою особою жодного разу не тремтів? Ладь, чеснота: я тебе не знаю, Я був обманутий і тобою, И короткий наш сполучник відтепер розриваю – Прощай! |
Головний герой п’єси відправляється до Звездичу, щоб убити його – але не вирішується. Виходячи, він зіштовхується з дамою у вуалі, що направляється до Звездичу. Арбенин думає, що це його дружина, відводить із її особи вуаль – це баронеса. Баронеса белькоче щось незрозуміле, що дозволяє Євгенію зробити висновок: Штраль – звідниця, покровителька грішних відносин князя й Ніни. Тепер Арбенин збирається мстити ще й баронесі.
Штраль поривається розповісти Арбенину правду, але не вирішується. Однак баронеса розповідає Звездичу, що та грайлива маска – це вона. На черговому картковому бої Арбенин грає проти Звездича, обвинувачує його в шулерстві (пересмикнув карту) і шпурляє йому карти в особу.
Це страшне приниження для князя. Звездич намагається викликати Арбенина на дуель, але той холодно відмовляє: нехай ганьба залишиться незмитим. Князь: ПРО, де ти, честь моя?., віддайте це слово, Віддайте мені його – і я у ваших ніг, Так у вас немає нічого святого, Ви людина иль демон?
Арбебнин: Я? Гравець! Баронеса Штраль їде в село. Звездич, відкинутий усіма, збирається воювати на Кавказ. Перед від’їздом він на балі повертає Ніні браслет і попереджає, що її чоловік – жорстока людина й може неї погубити. Арбенин здалеку спостерігає сцену прощання дружини із князем.
У душі його – пекло. Він завжди носить із собою отрута – ніколи хотів отруїтися, якщо програє в карти свою останню ставку. Ця отрута він всипає в морозиво Ніни й відвозить її додому з балу.
Ніна скаржиться служниці на нездоров’я. Мулі її служницю відсилає. Ніні робиться усе гірше.
Посилають за доктором. Арбенин же, не обертаючи уваги на її скарги, упадає в романтическо-філософські міркування про життя й смерть. Не слухаючи дружини, він у трагічному захваті жалує себе:
| Від злості, ревнощів, мученья й сорому Я плакав – так! А ти не знаєш, що таке виходить, Коли чоловік – плаче! ПРО, у цю мить до нього не підходь: Смерть у нього в руках – і пекло в нього груди |
Ніна вмирає й перед смертю клянеться, що безневинно. Арбенин близький до божевілля, що зауважує доктор. Хтось Невідомий разом зі Звездичем наносять візит ревнивому вбивці. Князь знову викликає Арбенина на дуель – верб цей раз дістає згоду.
А хто ж такий Невідомий? Будучи молодим, він був жорстоко обіграний Арбениним у карти, а Євгеній ще й посміявся у відповідь на його благання. З тих пор цей гравець став стежити за Арбениним, бажаючи йому всіляких нещасть. І от настала година його торжества – він може оголосити своєму погубителю: – Послухай: ти… убив свою дружину!.. Князь і Невідомий говорять ревнивцеві, що його дружина безневинна.
Арбенин регоче. Тоді князь показує безумцеві лист баронеси, де вона зізнається, що знайшла браслет на маскараді, і розповідає всю історію жахливої омани. Переконавшись у повній невинності дружини, ревнивий убивця впадає в остаточне божевілля.
Ні про яку дуель не може бути й мовлення. Невідомий відомщений, а Звездич так і залишається зганьбленим
(2 votes, average: 4.00 out of 5)