Дія відбувається в сучасної авторові п’єси Німеччини. Події розвертаються протягом двох років. Драмі поданий епіграф – слова Гіппократа: “Чого не зціляють ліків, зціляє залізо; чого не зціляє залізо, зціляє вогонь”.
В основі сюжету лежить сімейна трагедія.
У родовому замку баронів фон Моор живуть батько, молодший син – Франц і вихованка графа, наречена старшого сина, Амалия фон едельрейх. Зав’язкою служить лист, отримане нібито Францем від “лейпцігського кореспондента”, у якому повествуется про безпутне життя
Приходить лист від Франца – Карл у розпачі. Його друзі обговорюють
Сподіваючись, що “кров і смерть” змусять його забути колишнє життя, батька, наречену, Карл дає клятву вірності своїм розбійникам, а ті, у свою чергу, присягають йому. Тепер, коли Францу фон Моору вдалося вигнати свого старшого брата з люблячого серця батька, він намагається очорнити його й в очах його нареченої, Амалии. Зокрема, він повідомляє її, що брильянтовий перстень, подарований нею Карлові перед розлукою в стан вірності, той віддав розпусниці, коли йому нема чим було заплатити за любовні втіхи. Він малює перед Амалией портрет хворого жебрака в лахміттях, з рота якого разить “смертоносною нудотою”, – такий її улюблений Карл тепер.
Але не так-те просто переконати любляче серце, Амалия відмовляється вірити Францу й проганяє його ладь У голові Франца фон Моора дозрів план, що нарешті допоможе йому здійснити свою мрію, стати єдиним власником спадщини графів фон Моор.
Для цього він підмовляє побічного сина одного місцевого дворянина, Германа, переодягтися й, з’явившись до старого Моору, повідомити, що він був свідком смерті Карла, що брав участь у бої під Прагою. Серце хворого графа навряд чи витримає ця жахлива звістка. За це Франц обіцяє Германові повернути йому Амалию фон едельрейх, що ніколи в нього відбив Карл фон Моор.
Так всі й відбувається. До старого Моору й Амалии являетсяпереодетий Герман. Він розповідає про Карла, залишеному без усяких засобів до існування, а тому решили взяти участь у пруссько-австрійській кампанії. Війна, мов, закинула його в Богемію, де він геройски загинув.
Умираючи, він просив передати шпагу батькові, а портрет Амалии повернути їй разом із клятвою вірності.
Граф фон Моор винить себе в смерті свого старшого сина, він відкидається на подушки, і його серце, здається, зупиняється. Франц радується довгоочікуваній смерті батька Тим часом у богемских лісах розбійничає Карл фон Моор. Він смів і часто грає зі смертю, тому що втратив інтерес до життя.
Свою частку видобутку він віддає сиротам.
Він карає богатих, що грабують простих людей, дотримуючись принципу: “Моє ремесло – відплата, помста – мій промисел”. А в родовому замку фон Моор править Франц. Він досяг своєї мети, але задоволення не почуває: Амалия як і раніше відмовляється стати його дружиною.
Герман, що зрозумів, що Франц обдурив його, відкриває фрейліні фон едельрейх “страшну таємницю” – Карл Моор живий і старий фон Моор теж. Карл зі своєю зграєю попадає в оточення богемских драгун, але їм вдається вирватися з нього ціною втрати всього одного розбійника, богемские ж солдати втратили близько 300 чоловік. У загін фон Моора проситься чеський дворянин, що втратив весь свій стан, а також кохану, що кличуть Амалия. Історія парубка сколихнула в душі Карла колишні спогади, і він вирішує вести свою зграю у Франконию зі словами: “Я повинен її бачити! ” Під ім’ям графа фон Бранда з Мекленбурга проникає у свій родовий замок Карл.
Він зустрічає свою Амалию й переконується, що вона вірна “загиблому Карлові”. У галереї серед портретів предків він зупиняється в портрета батька й нишком змахує злізу Ніхто не довідається старшого сина графа, лише Франц угадує в дст старшого брата, але нікому не говорить про свої здогади. Молодший фон Моор змушує свого старого дворецького Даніеля дати клятву, що той уб’є графа, що приїхав.
По шраму на руці дворецький довідається в графі фон Бранде Карла, той не має сил брехати своєму старому слузі, що виховав його, але тепер він повинен квапитися назавжди покинути замок.
Перед зникненням він вирішує все-таки побачити Амалию, попрощатися з нею. Карл вертається до своїх розбійників, ранком вони покинуть ці місця, а поки бродить по лісі й у темряві раптом чує голос і бачить вежу. Це Герман прийшов нишком, щоб нагодувати в’язня, замкненого тут. Карл зриває замки з вежі й звільняє старого, що зсох як кістяк.
Цим в’язнем виявляється старий фон Моор, що, до свого нещастя, не вмер тоді від звістки, принесеної Германом, але коли він отямився в труні, то син його Франц таємно від людей заточив його в цю вежу, прирікаючи на холод, голод і самітність.
Карл, вислухавши історію свого батька, не в силах більше терпіти й, незважаючи на родинні узи, які зв’язують його із Францем, наказує своїм розбійникам увірватися в замок, схопити брата й доставити сюди живцем. Ніч. Старий камердинер Даніель прощається із замком, де він провів все своє життя. Вбігає Франц фон Моор у халаті зі свічею в руці.
Він не може заспокоїтися, йому приснився сон про Страшний суд, на якому його за гріхи відправляють впреисподнюю.
Він благає Даніеля послати за пастором. Все своє життя Франц безбожник, але цього разу йому не вдається зі звичайною легкістю посміятися над безсмертям душі. Одержавши від пастора підтвердження, що самими тяжкими гріхами людини є братовбивство й батьковбивство, Франц лякається й розуміє, що душі його не уникнути пекла.
На замок нападають розбійники на чолі зі Швейцером, послані Карлом, вони підпалюють замок, але схопити Франца їм не вдається. У страху він сам повісився шнурком від капелюха. Члени, що виконали наказ, зграї вертаються в ліс біля замка, де їх чекає Карл, так і не впізнаний власним батьком.
З ними приходить Амалия, що кидається до розбійника Моору, обіймає його й називає своїм нареченим Тоді в жаху старий Моор довідається в проводирі цих бандитів, злодіїв і вбивць свого улюбленого старшого сина Карла – і вмирає. Але Амалия готова простити свого коханого й почати життя з ним спочатку.
Але їхньої любові заважає клятва вірності, дана Моором своїм розбійникам. Зрозумівши, що щастя неможливо, Амалия молить тільки про одному – осмерти. Карл заколює її.
Розбійник Моор випив свою чашу до дна, він зрозумів, що вдачі за допомогою злодіянь не виправиш, що життя його кінчене, він вирішує здатися в руки правосуддя. Ще по дорозі в замок Моор він розмовляв з бідняком, у якого більша сім’я, тепер Карл іде до нього, щоб той, здавши “знаменитого розбійника” владі, одержав за його голову тисячу луїдорів
(2 votes, average: 5.00 out of 5)