Хто з нас не ласував смачними, соковитими ніжно-зеленими,- з жовтинкою, яблуками, що зберігають смак до весни і називаються Ренетом Симиренка? Та не всі знають, що це яблуко було “репресованим”. Його перейменували на “зеленку Вуда” й витіснили з України, щоб не нагадувало українцям свого автора – відомого вченого Левка Симиренка і весь славний своїми ділами рід українських патріотів – Симиренків. Здається, найкращими якостями обдарувала українська земля цей рід – талантом, розумом, працьовитістю, порядністю, шляхетністю,
Дух вільного й винахідливого козака Степана з містечка Городище, що на Черкащині, передався всім його нащадкам.
Син Федір був талановитим самоуком-механіком. Онуки Василь та Платон закінчили політехнічний інститут у Парижі і стали відомими науковцями та підприємцями України. Жили Симиренки великою дружною сім’єю, в якій панували козацькі звичаї і щира українська мова. І це при тому, що брати Василь і Платон Симиренки займали вагоме місце у Європі як виробники й торгівці цукром, знали по кілька мов.
Василь знав більше восьми. Його дружина
Та найбільшим дивом було містечко Мліїв – з безплатними школою та лікарнею, з двома заводами, де люди працювали в пристойних умовах, з чистими освітленими вулицями. Десяту частину прибутків Василь віддавав на вівтар української культури. Він підтримував М. Коцюбинського, М. Драгоманова, М. Грушевського, М. Лисенка і ще багатьох талановитих українців, підтримував театр, видання часописів “Рада”, “Киевскаястарина”, “Громадська думка”.
КоштомПла-тона Симиренка вийшло перше видання “Кобзаря” Шевченка. Син Платона Левко захопився народницьким рухом і палко служив ідеї просвітництва українського народу, за що його переслідували і царський, і більшовицький уряди. Та Левко й на засланні у Східному Сибіру садив сади, виводив нові сорти яблунь. Коли повернувся до Млієва, то створив такий сад, рівного якому не було не тільки в Росії, айв усій Європі, заснував школу садівництва.
Та все одно це його не врятувало. У 1920 р. Левка вбито, сад націоналізовано.
Син Левка Володимир продовжив долю батька, чесно працюючи в уже відібраному більшовиками саду, виводячи все нові й нові сорти садовини. Завершилась його доля, як і батькова, розстрілом, тільки вже у 1937 році й з більшими муками.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)