У той час не знали ще ськоропису й кожну букву старанно вимальовували; деякі переписувачі писали дуже мистецьки. Заголовні й початкові букви по більшій частині рисувалися особливо ретельно, і надавався їм іноді дуже вигадливий вид. Писали їх по більшій частині кіновар’ю (червоною фарбою); іноді ці букви й візерункові прикраси на початку книги або глави наводили золотом. Писали в ті часи на пергаменті (так називалася особливим способом вироблена теляча або бараняча шкіра).
Зрозуміло, що пергаментний рукопис, добірно написана, цінувалася
Списування книг уважалося таким важливим мистецтвом, що займалися ним не тільки духовні, але й світські особи, наприклад князі.
Самий древній пам’ятник церковно-слов’янської писемності на Русі, що дійшла до нас, – це “Остомирово Євангеліє”, написане в Новгороді в 1056-57 гг., для посадника Остромира. Після книг св. писання (Біблії) у перекладах болгарських і росіян поширювалися в нас утвору святих батьків, житія святих, візантійські літописи (хронографи), збірники різноманітного змісту…
Особливо цікавий збірник (“Ізборник Святослава”), переведений із грецької мови для болгарського
У ХI столітті зустрічаються вже поряд з перекладними творами й добутку російських проповідників і письменників. У Києво-Печерській обителі з’явилися перші житія російських святих (Бориса й Гліба)…З описів благочестивих подорожей, що дійшли до нас, особливо цікаво “Ходіння ігумена Данила” на початку ХII сторіччя.
ДО XII століття ставляться проповіді Кирила, єписькопа туровського…, “Повчання Володимира Мономаха”…
(Із твору М. Коваленського “Російська Історія “)
Рукописні книги
Коваленський М. Двовірство // Російська історія. Цитата по изд. Розповіді по російської історії.
М., 1995. С. 54-55.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)