Більша частина добутків видатного англійського письменника XVIII століття Д. Дефо грунтується на багатому життєвому досвіді самого автора. Талановитий публіцист, журналіст і письменник, Дефо багато подорожував. І враження від цих подорожей, думки, які вони йому навівали, висловлював у своїх творах. Одним з таких творів і став роман “Життя й дивні пригоди Робинзона Крузо”.
До його створення письменника привело дійсну подію: в 1704 році шотландський моряк Олександр Селькирк, посварившись із капітаном корабля, висадився на незнайомий берег
Герой добутку Д. Дефо прожив на незаселеному острові, удалині від цивілізації, цілих двадцять вісім років. Письменник хотів з’ясувати основні фактори, що допомагають людині вижити в таких жорстких умовах. Незламна сила думки дозволяє Робинзону не тільки нормально існувати на острові, але й поліпшувати умови свого життя, вносити в неї деяка подоба цивілізації. Не здичавіти, не впасти в божевілля без людського спілкування героєві
Робинзон з’являється перед нами спочатку мисливцем і рибалкою, потім – скотарем, хліборобом, ремісником. А з появою: на острові інших людей він стає засновником колонії, улаштованої в дусі “суспільного договору”. Адже праця сам по собі, а ще більше – праця в колективі, у спілкуванні з товаришами – відіграє головну роль у процесі становлення особистості
Значним епізодом роману є поява П’ятниці й подальше спілкування між ним і Робинзоном. Шляхетність, чистота душі Робинзона Крузо спонукують його врятувати дикуна від канібалів. Для героя цей абориген – своєрідне світле проміннячко в його самотнім житті.
У цьому вчинку проявляється головна сутність характеру Крузо: він не вдався у відчай, потрапивши на острів і усвідомивши, що острів ненаселений, віра в життя, прагнення до кращого змусили його создатьсебе всі необхідні умови. Такий человекве міг залишити напризволяще нещасного аборигена
Робинзон З радістю й натхненням прагне не тільки до простого спілкування з новим другом, він хоче зробити з П’ятниці людини. На цьому шляху він сам зненацька виявляється в тупикових ситуаціях: наприклад, прагнучи звернути свого вихованця в християнство, Робинзон натрапляє на безневинні питання П’ятниці, які застають його врасплох.. Герой звертається зі своїм слугою м’яко й гуманно, і це багато в чому допомагає йому прилучити свого підопічного до благ духовної й матеріальної культури, придбати шляхетного й здатного учня.
На цьому прикладі Дефо хотів показати необхідність поважати людське достоїнство навіть у дикунах, прагнути до постійного власного вдосконалювання й допомагати духовному вдосконалюванню навколишніх. Адже в остаточному підсумку саме цю мету переслідує будь-яке спілкування. Піднесення загальнолюдських цінностей, просування ідей завзятого пізнання природи, торжества вільного людського спілкування, праці, розуму, енергії й волі до життя надають твору Даниеля Дефо ” Робинзон Крузо ” надзвичайну поетичність і переконливість, становлять основну таємницю його зачарування й безсмертя