У художній літературі того періоду (кінець XVIII – перша чверть XIX ст.) багато було творів на тему зведення простої дівчини паном-спокусником. Але Шевченко пішов далі і трактував цю тему не тільки в моральному, а в соціальному і національному плані; дворяни зводять дівчат не тільки тому, що погано виховані, а передусім через те, що вони з іншого, панівного класу. Автор не моралізує, як його попередники, а гнівно таврує вчинки панів.
Поема “Катерина” – правдива, схвильована розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків
Дівчина Катерина познайомилася з офіцером, не слухала ні батька, ні матері, не зберегла своєї честі. Але не дуже переживала, бо любила свого Івана, вірила йому. Коли ж народила позашлюбного сина, а офіцер не прийшов її забрати, батьки вигнали дочку з дому, щоб не ганьбила їх. Катерина мандрує з маленькою дитиною, переживаючи тяжкі муки – холод і голод, приниження та насмішки.
Випадково зустріла на дорозі москалів на чолі зі своїм спокусником, і той її грубо
Катерина у відчаї покинула маленького Івася біля хатини лісника, а сама втопилася у ставку.
Хлопчик, на диво, вижив. Його підібрав лісник, але ні щастя, ні долі дати не зміг. Місце байстрюка серед жебраків.
У Ганни, героїні поеми “Наймичка”,- подібна трагедія. Але ця жінка, ставши покриткою, не залишила напризволяще свою дитину. Підкинувши її заможним бездітним селянам, стала там за наймичку.
Все своє життя Ганна була біля сина, але не тільки наймичкою, вона любила його мовчки і до кінця днів розплачувалася за помилку молодості. Жертовність матері, її безмежну материнську любов поет підносить до найвищих надбань людства. Все життя тяжко страждала Ганна, не сміючи признатися у своїм материнстві й завадити цим щастю свого Марка.
Тільки вмираючи сказала правду.
Висновок. Т. Шевченко з великою художньою майстерністю розкрив трагічну долю жінок, дівчат у тогочасному суспільстві, їхню безправність, беззахисність і став на їх захист своїм палким словом.
Низка жіночих образів у Творчості поета показує еволюцію трагічної долі жінки: Катерина – мати-страдниця, що покинула своє дитя; Ганна – мати-страдниця, що віддає всю себе синові, а в 40-х роках – Оксана, героїня поеми “Слепая” – скривджена страдниця, яка з ножем у руках готова до помсти.
Т. Шевченко низько схилявся перед образом Матері, який утілював для нього рідну матір, Україну, Матір Божу, яка оберігає людей землі.
Опорні слова й поняття: моральний, соціальний, національний, трагізм, трагічний герой, жертовність, моральні цінності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)