Неоціненне значення для становлення нової української літератури мають твори XVІІ-XVІІІ ст. Це козацькі літописи. Дивуєшся авторам цих шедеврів, гордишся своїми предками.
Літописці Самовидець, Грабянка і Величко, очевидно самі були свідками усіх тих подій, що переважно в хронологічному порядку подають епізоди історії нашого народу. Спочатку вказують на ті факти, які спричинили визвольну боротьбу проти польської шляхти, а потім детально описують війну, життя народу в цей період, внутрішнє становище України та її стосунки з іншими державами.
Літописці
Літописці яскраво подають нам, сучасникам, подвиги видатних воїнів, зокрема Хмельницького; оспівують хоробрість, кмітливість козацтва, передають психологічний стан ворогів.
Гордістю проймаємося,
У козацьких літописах відображена боротьба народу за свої національні права, за незалежність України, за самобутній шлях її розвитку.
Богдан Хмельницький – центральна постать літопису Самійла Величка У літописах XVІІ-XVІІІ ст. відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Очолював її Богдан Хмельницький. Тому Самійло Величко і ставить його у своєму літописі центральною постаттю. Автор вказує на характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі.
Літопис Самійла Величка – велика історична повість, яка вміщує в собі ряд оповідань, в основу яких покладено історичний матеріал про героїчну боротьбу у 1648-1654 pp. Початок твору подається на основі народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького: як він служив конюшим у Потоцького, як він викрав листи у Барабаша. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтими Водами: “Наконец всех поляков Хмельницкого оружіе разорило, и едним з них там же на Жолтой Воде жити и гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому не десятка человека поляков не спаслося”.
Письменник прославляє військове уміння козаків і їхнього генія, полководця Б. Хмельницького. У своєму літописі він вказує на силу нашого народу і цим стверджує його перемогу над ворогами. Ми бачимо подвиг простого люду та його талановитого керівника.
Військо Богдана Хмельницького здобуло дві перемоги, але не втомилося, не зупинилося на досягнутому: “В дальшій паход з Хмельницьким рушило, увидевши з сторони албо з гори якой оное, можно било сказать, же то суть ниви, красноцветущим голендерським албо влоским маком засеянніи и прокветнувшіи”. Смерть полководця боляче вразила серця народу. Самійло Величко, усвідомлюючи цю невиправну втрату, пише: “Умер добрій вождь наш, оставивши по себе бесмертную славу…”.
Як бачимо, твір письменника – цінне надбання, яке стало предметом вивчення українськими письменниками та істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України, приводом для міркувань над розв’язанням вічної проблеми взаємин вождя і мас.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)