Родина, народ, людство у творі Г. Маркеса “Сто років самотності”
Створюючи роман “Сто років самотності”, Г. Маркес мав на увазі перш за все версію розвитку свого народу, але твір виявився набагато значущім, оскільки змалював історію людства через історію народу і сім’ї.
Історія сім’ї Буендія – це історія становлення людського суспільства: від патріархального укладу, де вагому роль відіграє жінка, до громадянської війни, на якій стає героєм воїн полковник Ауреліано Буендія, і до розвитку капіталістичних відносин. На
Але усі ці етапи показано через історію роду, який дав початок цілому народові. Ці люди жили, як уміли. Вони кохали й ревнували, народжували
Тоді чому ж так страшно склалася історія роду? У романі часто з’являється натяк на рок, який тяжіє над родом і керує їхніми діями. Та чи тільки рок? Адже змінивши себе, людина змінює свою долю.
А хто з Буендія хотів цього? Вони йшли своїм шляхом, покликані власними інтересами – хто до чого. І цікаво, що саме Ауреліо Бабілонье, мудрець, який навчився багато чого, в тому числі й санскриту, розшифрувавши пророцтво Мелькіадеса, сприяв загибелі роду. Чи не попередження це?
Кінець роману розповідає про кінець роду Буендія. І чи тільки про цей рід? Ауреліо Бабілонье розшифровує пергаменти, “і все, що у них записано, ніколи більше не повториться, бо тим родам людським, які приречені на сто років самотності, не судилося двічі з’являтися на землі. Отож Маркес у романі “Сто років самотності” відтворює історію людства через історію народу і роду, аби зрозуміти долю світу, великі закони його існування.