Мабуть, зовсім не проста справа – створити комедію. Треба не тільки знайти у суспільстві негативне явище, щоб висміяти його, зриваючи маску з усіх вад і недоліків, що схоже на хірургічне втручання. Треба ще провести інтенсивну терапію – лікування сміхом, випромінюванням здорового глузду, припікання іскрометним феєрверком сатири.
Для того треба весь час тримати глядача й читача у постійному напруженні: щоб не встиг звикнути до одного комедійного прийому, використовувати інший, будувати комічний сюжет по наростаючій.
Починають
Дуже цікаво, як протягом цілої картини швець з помічниками виманюють у пана Журдена гроші, просто підвищуючи його титул: від “Вашої милості” до “Вашої світлості”.
– Ми всі, як один, вип’ємо за здоров’я Вашої світлості.
– Вашої світлості? Ого-го! Почекай, постій.
Це мені-то – “Ваша світлість”! (убік) Якщо дійде до “височества”, слово честі, він отримає весь гаманець.
Настільки ж вдало використано прийом протиставлення: на словах збираючись заплатити борги і навіть підраховуючи їх, граф Дорант, як і передбачала пані Журден, просить додати до цієї суми ще двісті пістолей, обіцяючи повернути все разом у найближчий час. Для підсилення ефекту він каже:
– Багато хто з радістю дав би мені грошей в борг, але ви мій найкращий друг, і я побоювався вас образити, якщо попрохаю ще у когось!
Ну, як тут не повторити висновок пані Журден про її чоловіка, що він “дурень набитий”!
Оскільки в комедії дві закохані пари: Люсіль і Клеонт та їхні слуги Ніколь і Ковь-єль, – дуже доцільно використаний так званий прийом “віддзеркалення ситуації”. Клеонт дорікає у лукавості Люсіль, Ковьєль лає за підступність Ніколь.
Послухаймо цей діалог:
Клеонт: Стільки сліз я пролив біля її ніг!
Ковьєль: Стільки цеберок води я перетаскав за неї з криниці!
К л е о н т: Як палко я її кохав – кохав до повного самозабуття!
Ковьєль: Як спекотливо було мені, коли я за неї порався з вертелом – спекот-пиво до повної знемоги!
К л е о н т: А тепер вона іде повз мене, зневажає мною!
К о в ь є л ь: А тепер вона нахабно повертається до мене спиною!
К л е о н т: Це лукавство заслуговує на те, щоб на неї звалилися кари!
КовьєлкЦя підступність заслуговує на те, щоб на неї посипалися ляпаси!
Але найголовніший комічний ефект – це справжні розіграші, коли Клеонта переодягають у сина турецького султана, щоб, поведений на шляхетному походженні, пан Журден дав згоду на шлюб своєї доньки.
Тут і серія миттєвих “прозрінь” Люсіль і пані Журден, які, зрозумівши, у чому справа, змінюють свої погляди на протилежні.
Люсіль: Ні, татечку, я вам вже казала, що немає такої сили, яка б примусила мене одружитись з ким завгодно, крім Клеонта. Я скоріше погоджусь на будь-що, ніж… (впинає Клеонта). Звичайно, ви – мій батько, я повинна вам підкорятися без слів, влаштовуйте мою долю, як самі вважаєте.
Пан Журден: Ах, який я радий, що визнання обов’язку до тебе повернулося! Добре мати слухняну дочку!
Тут верх бажання пана Журдена – присвячення його в “мамамуші”, щоб майбутній тесть за своїм становищем був гідний сина турецького султана, – з чудернацьким перекладом з небувалої мови, балетом, перевдягненням та іншою буфонадою.
Це дійсно – від першого й до останнього рядка – неперевершений комічний сюжет, і цілком зрозуміло, чому “Міщанин-шляхтич” понад три століття не сходить зі сцени, викликаючи бурхливий сміх та оплески.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)