ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
Р. БРЕДБЕРІ. “МАРСІАНСЬКІ ХРОНІКИ” РОЗДУМИ ПИСЬМЕННИКА НАД СУТНІСТЮ ДУХОВНИХ ОРІЄНТИРІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ
План
1. Причини виникнення та особливості розвитку жанру наукової фантастики. Відмінність наукової фантастики від “фентезі”.
2. Історія написання повісті “Марсіанські хроніки”, особливості композиції.
3. Образ Джона Картера – американського офіцера, першого поселенця на Марсі.
4. Земляни та марсіани: причини конфліктів, ставлення до культурних надбань і традицій,
Завдання для підготовчого періоду
1. . Визначте спільні та відмінні риси жанрів “фентезі” та наукової фантастики.
2. Подумайте, в чому полягає новаторство письменника – фантаста Р. Бредбері.
3. Підберіть матеріали для порівняльної характеристики земних колоністів та мешканців Марсу.
4. Доведіть, що повість “Марсіанські хроніки” є повістю-застереженням людству.
1. Назарець В. М. Повісті Рея Бредбері “Кульбабове вино” і “Марсіанські хроніки” // Всесвітня література і культура. – 2004. – № 9. – С. 28-33.
2. Павленко Г. М. Безумний всесвіт Р. Бредбері.
Інструктивно-методичні матеріали
Повість “Марсіанські хроніки” знаменна для творчості Бредбері насамперед тим, що саме вона поклала початок його письменницькій долі. За свідченням самого Бредбері, марсіанською тематикою він захопився ще в дитячі роки під впливом марсіанської серії романів знаменитого на той час американського письменника Едгара Райса Берроуза. Головний герой цієї фантастичної серії, колишній американський офіцер Джон Картер телепортувався на Марс, де відразу потрапив у самий вир карколомних пригод, беручи активну участь у військових сутичках марсіанських рас і численних романтичних історіях кохання до марсіанських красунь. Нова хвиля асоціацій, пов’язаних із марсіанською тематикою, з’явилася у Бредбері наприкінці 30 – початку 40-х років. У 1939 році письменник відвідав всесвітню виставку науково-технічних досягнень у Нью-Йорку, яка навіяла йому образи високорозвиненої технологічної цивілізації мешканців Марсу.
Тоді ж, на початку 40-х років, він написав ряд оповідань, які пізніше у переробленому вигляді увійшли до марсіанського циклу. Доля циклу склалася нелегко. Довгий час Бредбері не вдавалося надрукувати жодного з оповідань.
У Нью-Йорку один із співробітників видавництва “Даблдей” порадив авторові – початківцю об’єднати розрізнені оповідання на марсіанську тематику в єдиний цикл, що нагадував би своїми ознаками роман або повість. Так письменник і зробив за одну ніч. Твір отримав назву “Марсіанські хроніки” і був опублікований у 1950 році, здобувши визнання своєму авторові і неабияку популярність серед шанувальників фантастики.
Події, зображені в “Марсіанських хроніках” Бредбері, відбувалися майже 30 років, а саме: з січня 1999 по жовтень 2026 року. Композиція твору, внаслідок такого незбігу, який виник між первісним задумом і остаточним варіантом, мала новелістичний характер, тобто розпадалася на досить умовно скріплені між собою картини життя мешканців Марса, людей, що прибували на цю планету, та їхніх непростих взаємостосунків. Внутрішній зв’язок окремих новел повісті обумовлений тематично: всі вони стали свого роду невеликими замальовками, що в символічній формі ілюстрували історію освоєння Марса людиною.
Загалом у повісті тематично виокремилися три більш самостійні частини:
– перша частина хронік розповідала про історію розвідувальних експедицій на Марс, про перші контакти людей з марсіанами і про перші конфлікти та непорозуміння, які виникли між самими розвідниками з приводу їх різного ставлення до пам’яток марсіанської культури. Автор дав зрозуміти, що в минулому могутня, високорозвинена цивілізація тепер неухильно занепаде, і поява людей на планеті лише прискорить цю агонію. Мешканці Марса, володіючи даром телепатії, очевидно, відчули потенційну ворожість намірів землян, і тому перші три розвідувальні експедиції були знищені.
Але постраждали і самі володарі планети: віспа, необережно занесена землянами на планету, спричинила епідемію. Залишки марсіан знайшли притулок у сховищах гір. Четверта експедиція на Марс знайшла там лише мертві міста та численні свідчення високої розвину тості марсіанської культури;
– друга частина хроніки присвячена історії грабіжницької колонізації Марса. Люди тисячами і десятками тисяч переселялися на цю планету, знищуючи залишки марсіанської культури і цивілізації. Подекуди відбувалися поодинокі зустрічі людей з марсіанами, які в чомусь співчували їм і намагалися інколи надати допомогу або застерегти землян. Але в цілому плин життя двох цивілізацій проходив окремо, не знаходячи точок порозуміння;
– третя частина хроніки ілюструвала завершальну фазу занепаду і загибелі людської цивілізації. Третя світова війна, що спалахнула на Землі, змусила повернутись туди більшість із марсіанських колоністів. Невеличка частка тих, хто залишився, нагадувала про сумну долю марсіанської цивілізації.
Земля загинула в полум’ї ядерної війни, і лише жменька останніх землян знову прибула на Марс, сподіваючись започаткувати там нову цивілізацію, вільну від помилок минулого.
На думку Бредбері, люди надто захопилися технічним прогресом, машинними технологіями, а це небезпечно, оскільки неминуче призведе людство до глобальної катастрофи. Марс став для людини свого роду випробувальним полігоном, тестом на людяність, цивілізованість.
У цілому в настроях “Марсіанських хронік”, як це й властиво творам – утопіям, творам – застереженням, більше песимізму, ніж оптимізму.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)