Ми вирішили перевірити, що це. Сергій почув, що звук був зі сторони лісу. Коли ми прибігли, то побачили, що поряд з трасою, яка йшла до лісу, стояв перевернутий кошик. Ми з товаришем підбігли до кошика.
– Цікаво, що там? – спитав я. – Давай перевіримо. – Зачекай, а раптом там щось небезпечне? – Візьми палитцю, якщо боїшся, але по звуку, я не думаю, що так шось жахливе. Я взяв палицю, що була поряд, але коли Сергійко підняв кошик, то під ним ми побачили звичайне, маленьке, доглянуте, біленьке кошеня.
Воно було не дике, тому що воно злякалось
– Давай. – усміхнувся я. На вид Лисику було близко трьох тижнів. Ми вирішили залишити його вдома, адже навряд батьки не дозволили б тримати таке чудо. Цей день добре запам”ятався, і коли ми з Сергійком пішли до школи, то неодмінно написали про цю подію в творі про канікули.
Адже це сталося влітку,
Адже й справді, чим беззахисне кошеня могло стати на дорозі, що його викинули в лісі, де навіть немає жодної людини, яка могла б врятувати його від голоду, чи захистити від диких звірів чи поганих людей. Висновок один, якщо вже ці бідолахи вам чимось завадили, не чиніть так, краще віддайте комусь, або відвезіть на якусь жилу вулицю, де хоча б одна людина знайдеться і домопоже…
(2 votes, average: 3.00 out of 5)