Я думаю, що проблема взаємин дорослих і дітей існувала у всі часи. Людям різного віку складно зрозуміти один одного. Набагато гірше, коли людині і не треба це розуміння, як Бену з оповідання Дж.
Олдріджа Останній дюйм.
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу за професією знайти було складно, а потреба в грошах примушувала його приймати будь-які пропозиції, що обіцяють гарний прибуток. Вирушаючи на зйомку в загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою сина Деві – самотнього, неприкаяного дитини,
Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він частенько почував каяття совісті й почуття провини, що не може створити довірчих відносин з сином, не знаходить шляхи до його серця. Однак варто було Деві зникнути з поля зору льотчика, як Бен геть-чисто забував про його існування. Він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну Акулячу бухту.
А хлопчику, як і кожній нормальній дитині, хотілося мати люблячого й турботливого
Але ось трапилася біда. Бен настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. І тепер він не пошкодував, що взяв з собою сина. Деві не тільки зумів перев’язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесиленого від втрати крові батька, привести літак у Каїр і вдало посадити його.
Так любов Деві подарувала батькові друге життя. І батько зрозумів, що є на світі речі важливіші літаків і роботи. Змінившись внутрішньо, він вирішив у що б то не було дістатися до серця сина, і я впевнений, що це у нього вийде.