Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. ГЧарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації.
У передмові до одного з видань роману “Пригоди Олівера Твіста” Діккенс писав: “Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи, намалювати їх в усіх їхній потворності, показати злиденне їхнє життя…- означає… допомогти суспільству”. Його представники лондонського дна відверто потворні навіть
Але чи здатен він це оцінити? Певно, ні. І в цьому ми переконуємося, коли він розправляється з Ненсі безжально. Чи міг він пожаліти дитину, яка була для нього лише інструментом для крадіжок! Поранений під час нічного нападу, Олівер покинутий напризволяще. Порятунок хлопчика – справа рук добрих жінок, здатних зрозуміти і повірити людині, знайти у серці співчуття.
Оповідаючи
Саме це хвилює письменника, який свідомо оголює найстрашніші виразки англійського дна, бажаючи звернути на них увагу суспільства. Письменник вважає, що проблема виховання людини – справа усього суспільства. Одне із завдань роману “Пригоди Олівера Твіста” – показати сувору правду заради того, щоб примусити суспільство бути справедливішим і милосерднішим. З іронією автор вставляє зауваження з приводу тієї чи іншої ситуації, коли респектабельні англійські джентльмени брезгливо відвертаються від бідних знедолених людей, котрі опинилися в робітному будинку.
Один із таких героїв-джентельменів Діккенса навіть не має імені, він просто названий паном у білому жилеті. Не зробивши нічого гарного для Олівера та інших сиріт, він пророкує хлопчикові в’язницю і страту. Так письменник порушує ще одне питання: що являє собою істинна вихованість, і чи можлива вона без доброти і милосердя. Відповіддю на це питання є увесь роман. І гарне, і негарне у людині може змінювати життя, суспільство людей. І дуже важливо, якими моральними принципами живуть ті люди.
Таким є погляд Ч. Діккенса на проблему виховання.