Гей, у славному та у городі, у Муромлі,
Та у тому селі, та Карачаєві,
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється:
“Благослови, батьку та матір рідна,
У славний город Київ з’їздити,
Сонечку стольнокиївському
Князю Володимиру служити,
Віри християнської та боронити!”
Сам на доброго коня сідав,
У чисте поле виїжджав,
Озера-річки перепливав,
Ліс ламав,
Під город, під Чернігів, під’їжджав.
Під городом, під Черніговом,
Не
Не туман налягає,
Стоїть сила-силенная,
Днем від куряви сонця красного,
Ніччю місяця ясного Не видати.
Стоять три царевичі,
Мурзи2 погані, татарове3, –
З коршем4 сили до сорока тисяч,
Хочуть город Чернігів узяти,
Всіх упень рубати,
Церкви Божії скидом пускати.
Тоді ж то старий козак
Ілля Муромець добре дбав,
Меча в руки брав,
Почав він гуляти,
Поганих мурзів-татарів наїжджати:
Куди їде –
Туди вулиця,
Куди верне –
Туди провулок.
1 Билина з репертуару кобзаря Зиновія Штокалка (упорядник В. Шевчук).
2 Мурза – титул
3 Татарове – татари; загальна назва степових кочівників у билинах.
4 Корш – військовий загін.
Не стільки сам бив,
Скільки конем топтав,
Не один мурза, ні татарин
Не міг втекти і спастися.
Трьох царевичів живими впіймав,
Словами промовляв:
“Ей ви, царевичі та царенята,
Чи мені вас у полон брати,
Чи мені вам буйні голови з пліч зняти?
А то краще їдьте в свої царства
Та по всьому світу розкажіть,
Що свята Русь не пуста стоїть,
Що святу Русь могутні богатирі бережуть”.
Тут відкриваються ворота У Чернігів-город,
Виходять чернігівці,
Низько вклоняються,
До козака Іллі Муромця
Словами промовляють:
“Живи-то у нашому городі
Чернігові воєводою1,
Суди суди всі по-правильному,
Всі тобі повинуватись будемо”.
Старий козак такеє промовляє:
“Не хочу я жить у вас воєводою,
Покажіть мені пряму дорогу
У славний стольний Київ-город”.
Тоді ж то чернігівці словами промовляють:
“Ой тото пряма дорога у славен город Київ
Заросла лісами Бринськими2,
Уже тридцять літ простою дорогою
В Київ не їжджено.
Сидить Соловій-розбійник
На семи дубах,
На миль3 тридцять
Ні кінному, ні пішому
Пропуску немає.
Як засвистить Соловій по-солов’їному,
Як закричить він по-звіриному,
Як зашипить по-зміїному,
Так усі трави-мурави в’януть,
1Воєвода – правитель міста в Київській Русі.
2Бринські ліси – деякі дослідники вважають, що йдеться про Брянські ліси, проте це може бути назва загальна або й фантастична, як гора Сорочинська, Сафат-річка тощо.
3 Миля – тут: козацька миля – міра довжини, що побутувала в Україні до метричної системи і дорівнювала 8,35 км.
Усі квіти обсипаються,
А хто близько з людей,
Так всі мертві лежать.
Простою дорогою – п’ятсот верств1,
А дальшою дорогою – ціла тисяча”.
Поклонивсь їм Ілля Муромець
Та поїхав лісами Бринськими,
Простою дорогою в славний город Київ.
Одною рукою коня тримає,
Другою рукою дуба рве.
Дуби рве самі коренистії Та мости мостить,
Шлях укладає та все прямоїжджий.
Як під’їхав він до річки,
До Самородини,
Як побачив його Соловій-розбійник,
Як засвище він по-солов’їному,
Як закричить по-звіриному,
Як зашипить по-зміїному –
Всі трави-мурави в’януть,
Усі квіти обсипаються.
Там під муром тим Ілля Муромець зітхає,
До коня мовляє:
“Невже ж ти, коню мій богатирський,
По темних лісах зо мною не з’їжджав,
Пташиного посвисту не чував?”
Бере ярий лук2,
Бере стрілу калену,
Натягнув тятиву шовкову,
Сам до стріли словами промовляє:
“Лети, моя стріло калена,
Вище лісу стоящого,
Нижче облака ходящого,
Та попади, стріло, Соловію в праве око!”
Як вилетіла стріла вище лісу стоящого,
Нижче облака ходящого,
А попала Соловію в праве око,
А вилетіла стріла лівим вухом.
Упав Соловій зо семи дубів,
Та Ілля Муромець того придбав,
Соловія стрімко в кайдани кував,
А до булатного стременя в’язав,
Сам простою дорогою
У город Київ вирушав.
1 Верства – давня міра довжини, яка становила 1,06 км; верста.
2 Ярий лук – бойовий лук.
Гей, як приїхав Ілля Муромець у город, у Київ,
Приїхав до сонечка-князя у широкий двір,
Ставив копя серед двору княжого,
Соловію-розбійнику наказував:
“Гляди ж, Соловію, не відступай від доброго коня,
Бережи ти коня мого богатирського,
Від мене тобі, знай, нікуди не втекти”.
А сам доброму коню наказував:
“Гей, ти, мій добрий коню богатирський,
Бережи проклятого Соловія,
Щоб він не відв’язався від стременя булатного мого”.
Сам ввійшов він у палати княжії,
Хрест-то він клав по-писаному,
Поклін-то вів по-ученому,
Вклонявся на чотири сторони
Сонечку-князю з княжною Апраксією.
Говорить Володимир, князь стольнокиївський:
“Звідкіля ти, славний молодче,
З якої землі, якої матері,
Якого роду-племені єси?”
Промовить Ілля: “Єсть я із города, із Муромля,
Із села, із Карачаєва,
Ілля Муромець та і син Іванович,
А приїхав я у стольний город Київ
Послужити більше, князю мій, вірою-правдою,
Оборонять Русь святую,
Віру християнськую православную”.
Говорить тут князь Володимир стольнокиївський:
“А якою, добрий молодче, дорогою ти їхав
В стольний город Київ,
Прямоїжджою чи окружною?”
Промовить Ілля Муромець такії слова:
“Сьогодні рано з рідним батьком і ненькою прощавсь,
На полудник хотілось мені у тебе правувати,
А прилучилось мені три причини:
Що перша причина – Чернігів-город від облоги виручати,
Що друга причина – на п’ятнадцять верст
Мости через річку Самородину мостити,
А що вже третя причина – Соловія-розбійника
З сімох дубів збивати,
У город Київ проводжати,
Тобі, князю, гостинця дарувати.
Так уже прямою дорогою
Приїхав я із города Муромля
У славний город Київ, князю”.
Так тут князь Володимир стольнокиївський
Зі своїми князями та боярами;
Виходили вони на широкий двір
Подивитися на Соловія-розбійника.
Говорить Володимир-князь:
“Ой ти, Соловію-розбійнику,
Засвищи ти по-солов’їному,
Закричи ти по-звіриному,
Засичи ти по-зміїному”.
Говорить йому Соловій-розбійник:
“Ой князю Володимир стольнокиївський,
Не твій я слуга,
Не у тебе і хліб їв Та зелен-вино пив,
А Іллі мені розказувать”.
Так тут промовив Ілля Муромець:
“Засвищи, Соловію, напівсвисту,
Закричи ти та напівкрику,
Зашипи ти та напівшипу!”
Говорить Соловій-розбійник:
“Запечатались мої кроваві рани,
Налийте мені чару вина зеленого!”
Так тут налили чару зелен-вина
На півтора відра,
Випив Соловій чару зелен-вина –
Як засвище Соловій на цілий свист,
Як закричить він на повен крик,
Як зашипить він на повен шип,
Всі трави-мурави зов’яли,
Листя з дерев посипалось,
А в князя з теремів високих криші зривало,
Всі хрустальнії скельця повипадали,
По всьому городу, по Києву,
Всі бременні1 кобили ожеребились,
Всі гості на княжому дворі,
Всі бояри та воєводи
На землі, як снопи, лежать.
Сам князь Володимир стольнокиївський
По двору кругом біжить,
Куньовою2 шубою вкривається.
Каже Ілля Муромець:
“Чого ж ти, Соловію-розбійнику,
Мого наказу не послухав,
Я ж велів тобі свистіти напівсвисту
І кричати напівкрику,
Шипіти напівшипу”.
Говорить йому Соловій-розбійник:
“Уже, либонь, прочував я свій кінець
1Временна – вагітна.
2Куньовий – куницевий, зі шкури куниці.
І тому посвиснув на повний свист,
Крикнув на повний крик
Та зашипів на повний шип”.
Тут старий козак Ілля Муромець
Брав Соловія за білі руки,
Повів його на поле Куликове1
Та відрубав йому Буйну голову.
Так з тої пори не стало
Соловія-розбійника на святій Русі.
Тут-то славному козаку Іллі Муромцю
Славу співають
По всім землям,
По всім ордам2
Однині і довіка,
А вам на многі літа!
Літературний практикум
1. Підготуйте переказ билини за поданими запитаннями.
A. Як Ілля збирався в дорогу?
Б. Який подвиг богатир здійснив під Черніговом? Які художні засоби увиразнюють силу ворожого війська, міць героя?
B. Як Ілля дізнався про Соловія-розбійника? Чому він не дослухався до поради обминути потвору й вирушив до Києва прямим шляхом? Які риси характеру богатиря виявилися в цьому епізоді?
Г. Які деталі свідчать про те, що Соловій був надзвичайно сильним? Наведіть відповідні цитати.
Як богатиреві вдалося здолати Соловія? Чому Ілля відмовився взяти за нього викуп?
Д. Як Іллю прийняли при дворі князя Володимира? Чи повірив його розповіді князь? Обгрунтуйте відповідь цитатами з твору.
2. Які чесноти народного героя втілено в образі Іллі Муромця? Проілюструйте відповідь рядками билини.
3. Що (кого) уособлено в образі Соловія-розбійника?
4. У якому епізоді билини силу Іллі Муромця протиставлено владі князя Володимира? Яку думку утверджено через це протиставлення?
5. Знайдіть у тексті билини гіперболи. Що вони увиразнюють?
6. Заповніть подану таблицю прикладами з прочитаної билини: Казково-фантастичні елементи / Згадки про реальні географічні місцевості та історичних осіб.
7. Які традиції та звичаї Київської Русі відобразилися в билині “Про Іллю Муромця та Соловія”?
8. Підготуйтеся до виразного читання билини.
9. Творча лабораторія. Яким ви уявляєте Соловія-розбійника? Хто він – людина чи фантастична істота?
Створіть його словесний портрет.
10. Філологічний майстер-клас. З пам’яті відновіть пропущені постійні епітети, які вжито в билині “Про Іллю Муромця та
1 Куликове поле в билинах згадується як місце страти.
2 Славу мали співати по землях християнських та іновірських.
Соловія”: … молодець; … поле; сила… ; ворон… ; сонце… ; місяць… ; … голови; … Русь.
11. Тема проекту. “Ілля Муромець – герой народних билин і літературних творів”.
ЛІТЕРАТУРНИЙ НАВІГАТОР
Книжка за книжкою
Билина “Садко”. Захопливі пригоди відбувалися з героєм новгородських билин Садком – бідним гуслярем, що заробляв на життя, звеселяючи людей на бенкетах. Якось, коли запрошень на свята не було, юнак сидів на березі Ільмень-озера й грав сам для себе.
Несподівано на поверхні води з’явився морський цар і, сказавши, що Садко вельми потішив його своєю майстерністю, запропонував чарівну допомогу. Відтак життя гусляра змінилося…
Запитання для самостійного опрацювання твору
1. Якими рисами характеру наділено Садка?
2. Як поводиться гусляр у підводному царстві?
3. У чому виявилася сила мистецтва Садка?
4. Чим Садко відрізняється від богатиря-захисника Іллі Муромця?
Літературний багаж. Як у народних казках зображено сімейні стосунки? Наведіть відповідні приклади.
Сумна історія короля Ліра належить до найдавніших англійських сюжетів. Розповідь про необачливого батька, який, несправедливо розділивши майно між своїми дітьми, залишився жебраком, передавалася з покоління в покоління спочатку в баладах, а потім – і в писемних джерелах. Згодом вона потрапила на очі видатному англійському драматургу В. Шекспіру. На основі цього сюжету митець створив геніальну трагедію.
Відтак король Лір посів гідне місце в галереї “вічних образів” світової культури й став загальнолюдським символом трагічної батьківської любові.
Літературознавча довідка
Символ – художній образ, якому притаманні інакомовна багатозначність і глибина узагальнення. Символ не підлягає однозначному тлумаченню й розкриває свої значення поступово – у порівнянні з іншими образами твору та на тлі розвитку його сюжету. При цьому змістове багатство символу залишається невичерпним.
У літературному творі символом може бути герой, картина природи, предмет і навіть художня деталь.
Перед читанням. Читаючи баладу, зверніть увагу на те, як за сюжетом змінюється образ короля Ліра та його становище.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)