Олівер Твіст – головний герой оповідання Чарльза Діккенса, оповідання про “життя, повне боротьби, страждань, злигоднів і негод”. Пізнання істин навколишнього світу завершується благополучним фіналом: сирота, який звідав тяготи безправ’я і жахи злиднів, отримує приховувану від нього спадщину і, ставши заможним юним джентльменом, осягає щастя, “яке тільки можливо в цьому повному мінливостей світі”.
Ця розв’язка, що послідкувала за бурхливими фабульними перипетіями: підступні інтриги, викрадені докази високого походження
Олівер Твіст повинен пройти через болісну посвяту в таємниці справжніх людських відносин, страждаючи при зіткненні з лукавством, забобонами, запеклістю і ницістю. Однак герой оповідання не знає змужніння, до самого кінця залишаючись все тим же наївним і довірливим хлопчиком, якому чужа будь-яка досвідченість.
Історія Олівера Твіста співвідноситься швидше з життям праведника, що зберігає незаплямовану
Ще один яскравий і не менш важливий персонаж оповідання “Пригоди Олівера Твіста” – Фейгін. Він утримувач злодійського кубла, “начальник” і “вчитель” у злодійський школі, куди волею долі потрапляє Олівер Твіст. Фейгін – озлоблений, віроломний, “жадібний, скупий, ненаситний, приховувач краденого”.
Він, по суті, розбещує юні душі, наставляє їх на шлях злодійства й обману, прищеплюючи їм свій образ думок і цинічні уявлення про життя, про людську природу.
Всі учні школи Фейгіна змушені працювати на противного дідугана, беззаперечно виконувати його вказівки. В іншому випадку вони опиняться на вулиці і будуть приречені на голодну смерть. В умовах “дна” всі засоби виживання гарні. Фейгін не обтяжений моральними принципами.
На нього працюють юні кишенькові злодії, а дочки нетрів, що опустилися, платять йому за притулок певну частку виручки.
Фейгін – господар нетрі, що встановлює свої закони і порядки, по яких зобов’язані жити усі. Непокора суворо карається. Навіть незначна помилка, допущена будь-ким з оточення Фейгіна, може коштувати йому життя.
Фейгін з легкістю доносить владі на своїх колишніх спільників, якщо у нього виникає хоч найменша підозра в їх неблагонадійності. Таким чином колишні товариші Фейгіна, занадто обізнані і балакучі, потрапляють на ешафот. Фейгін чудово усвідомлює, що і його самого чекає подібна доля. Так і трапляється. Йому доводиться тримати відповідь за все скоєне.
Вибухом радості відповідає натовп біля будівлі суду на звістку про те, що його стратять в понеділок.
Фейгін ні на мить не викликає до себе співчуття. Він подібний “якомусь огидному плазуну, народженому в бруді і в пітьмі”. Йому в романі протистоїть Олівер Твіст, який в силу природної чесності і душевної чистоти відмовляється виконувати його доручення і тим самим викликає на себе його гнів.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)