Історик завжди починає свою роботу із критики джерел. Він знайомитися з як можна більшим числом письмових і усних джерел, вітчизнян і закордонних, порівнює їх між собою, знаходить розбіжності, намагається зрозуміти, якої версії можна більше довіряти. Залучає історик і археологічний матеріал, адже древні речі – сучасники минулих років, часом можуть розповісти більше літопису або билини, до того ж вони безсторонні свідки.
Треба тільки правильно розуміти об “їхню мову”.
Зіставивши всі джерела, історик створює свою картину минулого.
Чим більше було в розпорядженні історика надійних джерел тим більше повної є його реконструкція. Коли джерел мало залишається багато “неясних” місць, “додумок”, якими вчені заповнюють “історичні порожнечі”. Тому не треба дивуватися, що в різних істориків деякі аспекти минулого виглядають по-різному. Взагалі історична наука це неськінченна суперечка (диськусія) учених, у ході якого й вимальовується істина. Цим наука Історія відрізняється
У ваш підручник попадає узагальнена картина минулого з тими положеннями, які є загальноприйнятими або розділяються більшістю вчених на цей день.
Працюючи над відтворенням минулого історики звичайно опираються на досягнення, висновки, теорії один одного або намагаються спростовувати їх.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)