Минає декілька років, накопичуються спостереження, думки, досвід. Більш тісне спілкування з різними людьми, враження від подорожей викликають у Сіменона бажання випробувати свої сили не у створенні надуманих мелодраматичних романів, а в зображенні реальних фактів.
У середині двадцятих років у Франції були популярні англійські детективні романи, однак і Сіменон вважав, що сищик підійде на роль героя, якого він шукав: для нього не існує заборонних зон у всіх колах суспільства, він може з’являтися для ведення розслідування в найнесподіваніших
Знаменною подією в долі письменника стала стоянка в Делфзейле. Сіменон був змушений затриматися в маленькому голландському порту і він, який за будь-яких обставин не міняв своєї звички писати дві-три глави роману в день, відшукав тут, біля берега каналу, стару баржу. Він поставив туди ящик для машинки, на інший сів сам, і цій старій баржі призначено було стати колискою, в якій народився Мегре. Через
Так з’явилися три збірки новел Сіменона: “Тринадцять таємниць”, “Тринадцять загадок” і “Тринадцять винуватих”. Зображені в них сищики свідчать, що до цього часу Сіменон прекрасно ознайомився з багатьма героями англійських детективних романів і створив своїх сищиків за їхнім зразком. Великий успіх цієї серії оповідань наводить Сіменона на думку про створення циклу романів, героєм яких стане комісар Мегре.
Вже перші книги циклу “Мегре” виділялися серед великої кількості сучасних детективів особливо художньою майстерностю, умінням Сіменона скупими, але соковитими мазками намалювати і зробити зримими обстановку, природні умови тих років, коли розгортаються події роману. Сіменон зумів відкрити майже не описані досі в літературі місця, населені біднотою, де знаходиться квартира Мегре. Поведінка Мегре обумовлена тим, що своє основне завдання він бачить не в затримці злочинця, а в тому, щоб запобігти злочину, а якщо він відбувся, намагатися зменшити його тяжкі наслідки для оточуючих людей.
Ні Огюст Дюпен, ні Шерлок Холмс не прагнули скоротити дистанцію, яка відокремлює їх від правопорушника, а Мегре шукає шлях до свідомості і серця винного, доводячи йому, що продовжує бачити в ньому людину, якій хоче допомогти. Похмурий, буркотливий, неповороткий, некрасивий, небагатослівний комісар має надзвичайну властивість вселяти довіру. Мегре по-доброму заздрить тим, хто живе день у день спокійним життям, одним, а не багатьма, як він.
Комісар не любить зміни місць, найкраще почуває себе в звичній обстановці, вдома або в кабінеті на набережній Орфевр, але в будь-який час доби не відмовить тому, хто звернеться до нього за допомогою, навіть якщо це не входить у коло його обов’язків. Комісар визнає себе морально відповідальним за долю людей, з якими його зводить життя. Він ясно уявляє, які наслідки для його службової кар’єри й особистого добробуту можуть мати постійні сутички з начальством, прокурорами, суддями, що вийшли, як правило, із забезпечених сімей, що одержали вищу юридичну освіту і нескінченно далекими від розуміння умов життя простих людей і причин, що спонукали їх порушити закон. Своєрідність романів у тому, що розкривається в них не стільки злочин, скільки трагічна доля звичайної, нічим не примітної людини, яка страждає від соціальної кривди.
За невеликим винятком, діючі особи в романах Ж. Сіменона – не фахові вбивці, а рядові люди, до покаліченої долі яких залучає автор увагу читача. Важке життя призводить героїв до сутички з законом, і в розпачі, не бачачи виходу, вони чинять непоправне. Дрібні службовці і рантьє, власники жалюгідних лавочок, консьєржки і поліцейські інспектори мешкають в звичному їм середовищі, особливості якого підмічені зірким і спостережливим автором.
У романі циклу “Мегре” Сіменон намалював безрадісне сучасне і безперспективне майбутнє, яке очікує в сучасному буржуазному суспільстві багатьох молодих людей – вихідців із соціальних низів і дрібної буржуазії або приналежних до емігрантських кіл.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)