Тут тонко фіксуються складні психологічні нюанси відносин між героєм, його другою дружиною й матір’ю героя. Іронічне відношення до емансипації проглядається зі сторінок роману “Иствикские відьми” , де Мова йде про три сучасних “відьом” – розведених жінках із провінційного містечка, які попадають в історію з “чортом”, столичним холостяком ван Горном. В епістолярному романі “S” (1988), стилізованому під жіночі листи, заможна жінка тікає від чоловіка й вступає в релігійну секту
Разом з тим головний герой іншого роману
Апдайк іноді віддає данина шаблонам “масової”
У цьому збірному образі втримуються сатиричні натяки на деяких літераторів, сучасників Апдайка – Н. Мейлера, Ф. Рому, С. Беллоу й др.
Апдайк плідно працює і як новеліст (сб.: “Ті самі двері” – “The Same Door”, 1959; “Голубине перо” – “Pigeon Feathers”, 1962; “Музеї й жінки” – “Museums and Women”, 1972; “Проблеми” – “Problems”, 1979; “У пошуках своєї особи” – “Seek My Face”, 2002 і ін.). Його віршам властив жартівливо-іронічне звучання. Йому належать також численні есе, рецензії, літературно^-критичні статті.
Уже при житті Апдайк сприймається як фігура класична, а його добутки стають предметом уваги не тільки журнальних рецензентів, а й університетської “академічної” критики. У своїх найкращих книгах Апдайк виступає як своєрідний побутописець звичаїв і психології середнього класу, “споживчого суспільства”, чудовий стиліст, що володіє всіма фарбами язикової палітри, де можна натрапити й на легку іронію, і на гумор, а іноді – на сатиричне згущення фарб. На українську мову окремі добутки Апдайка перевели О. Сенюк, Ю. Райський, Ф. Соломатин, Ю. Попсуенко.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)