Він прийшов у літературу з мальовничого пісенного краю, з Гуцульщини, ставши першим повістярем Буковини. Це Юрій Федькович. І. Франко так окреслив постать самобутнього майстра слова: “Осип-Юрій Федькович – се, безперечно, одна з найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі… Особливо болі, тугу, надії і розчарування рекрутського та вояцького життя оспівував він так, як ніхто другий…” У переважній більшості прозових творів письменника розкрито теми життя народу Буковини, зокрема, гірка доля селянства, нестерпна
Показовим у цьому плані є повість “Три як рідні брати”.
Жовнір Іван Шовканюк довідується з листа, що його родина опинилася в скрутному становищі. Як зарадити лихій годині? Іван звертається до офіцера з проханням відпустити його додому. Але людській жорстокості немає меж.
Пан капітан вилаяв жовніра і вдарив так, що “кров почоріла по білому кабатові”, й наказав заарештувати Івана. Усі ці події страшним каменем лягають на душу головного героя. У голові рояться різні думки, а одна найстрашніша – втопитися.
Зрештою жовніра відпустили на урльоп, бо словак Бай пообіцяв за нього
Повернувшись додому, Шовканюк побачив страшну картину: “в хаті студінь; неня лежить на печі ледве жива. Василько пригорнувся до неї та просить хлібця, дрижучи”, сестри пішли в найми. Родина знаходилася у злиденному становищі: піп забрав останні речі за похорон матері, десятники описали хату і Грунт.
Добре, що трапився Іванові щирий друг Яків Нестерюк, “парубок годний та щирий – такий уже щирий, що й не сказати”, одробив борг.
А німець Тоній домагається від властей звільнення Івана від жовнірської служби. Повість має в цілому оптимістичний характер, герой називає себе щасливим. Але останні рядки сповнені тугою за братом, який передчасно пішов із життя.
Саме цей момент не дає підстав вважати героїв остаточно звільненими від тягара суспільних проблем.
Таким чином, Юрій Федькович реалістично розкрив тему знедоленості селянства та рекрутів. Висвітлив її в родинно-побутовому плані, показавши моральні сторони життя народу. І. Франко відзначав: “… так і здається, що автор співає і розказує всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув”. Це дійсно так, бо Ю. Федькович сам служив у цісарсько-королівській армії, що було причиною багатьох його прикрих і навіть драматичних переживань.
Повість “Три як рідні брати” цікава для читача з точки зору народного стилю оповіді, предметно-чуттєвого зображення дійсності, поєднання реалістичних та романтичних елементів, що стало цінним надбанням української класичної прози. Але поміркована позиція автора до братерства і взаємодопомоги залишається досить дискусійною.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)