Словесні ребуси, які з’являються вже в “Улісс”, Цілком визначають текст останнього “роману” Джойса “Поминки по Фіннегану”. Зміст все частіше до Кінцю роману підпорядковувалося формі, словесне експериментування частішало, причому Мова слугувала зашифровки, а не розшифровці думки. Вже в “Улісс” Джойс не прагнув бути зрозумілим.
В останньому романі Джойс ще більш різко кинув виклик читачеві, хто б цей читач не був. Розпад всіх елементів, з яких складається художній твір, розпад літературної мови йшов до логічного
Складні каламбури, побудовані на використанні слів, запозичених з живих і мертвих мов, або звукосполучень, в “Поминках” визначають всю словесну тканину і стають самоціллю. Джойс намагається створити нову універсальну морфологію, відображаючи процеси підсвідомого. “Роман” представляє собою довільний сплав з різних мов, а часом і слів, вигаданих самим автором. Відсутність знаків пунктуації та
У “Поминках” все підпорядковано фантазії художника та побудовано на сплетенні асоціацій. У книзі немає ні початку, ні кінця. Те, що “відбувається” – відбудеться у сні героя і рухається по колу. Головна дійова особа роману Хемфрі Іруікер – власник бару, що живе в Дубліні.
Він, як і Блум, – “Середній людина”, обиватель. Ім’я Іруікер розшифровується як млості Сотез Еуегутап (ось йде хтось). Але його метаморфоз немає числа.
Дружина Іруікера Ганна Плюрабель також одночасно і жінка, і річка Ліффі. Пліткують про неї ірландські пралі – і жінки, і тополя, і камінь. Сини Іруікеров Шем і Шоун опиняються то Каїном і Авелем, то Люцифером і архангелом Михаїлом, то Брутом і Кассием і навіть Веллінгтоном і Наполеоном. Час дії – і сьогодні і вчора, і коли завгодно, тема-всесвіт і людство.
Деякі тлумачі наполягали на тому, що “Поминки” – алегорія всієї історії людства, переосмислена в сновидіннях. До того ж мотиви “роману”, за задумом Джойса – протиставлення жіночого і чоловічого начала, добра і зла в людській душі, народження, любов і смерть.
Які б не були цілі Джойса у створенні цього грандіозного ребуса, книга сьогодні сприймається як жарт прихильника теорії “чистого мистецтва”, яка визнає повний свавілля автора і в задумі, і в його художньому втіленні. Покинувши Ірландію, Джойс спробував сховатися від життя в мистецтві, яке вважав вільним від її впливу. Заплутавшись у формальних хитрощах, він загинув як художник.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)