Найчастіше увага і читача, і глядача драми норвезького драматурга Генріка Ібсена “Ляльковий дім” зосереджується на жінках, їхніх проблемах та переживаннях. Проте цікаво розглянути й погляди чоловіків, дійових осіб цієї драми. Бо саме з цього виростають проблеми жінок – Нори, її подруги фру Лінне.
Чоловіки посідають чільне місце в житті суспільства. Воно навіть розраховане на чоловіків: керівні посади – для чоловіків, є багато посад, на які й сьогодні жінок беруть неохоче. Та сьогоднішній стан суспільства значно кращий, ніж
Тодішня жінка – безправне створіння, яке нічого не може вирішити без згоди свого чоловіка. Чоловік вирішує все: які в домі мають бути меблі, як і де виховувати дітей, де купувати продукти, що готувати на сніданок і вечерю, на що витрачати гроші, а на шо ні. Усе це тому, що жінки не мали права працювати, це вважалося ганебним, отже, і не мали змоги отримувати за працю заробітну платню.
Таким чином, жінки лишалися майже власністю своїх чоловіків, які усе за них вирішували.
Саме так все відбувається й у будинку Хельмерів, де головні герої – Торвальд і Нора – виглядають
Ці утиски призводять до маленьких таємниць Нори: наприклад, вона таємно купує для себе маленьке невинне задоволення – печиво із мигдалем, тоді як чоловік вважає це марнотратством. Там, де є мала таємниця, знаходиться місце і для великої, яка призводить врешті-решт до драматичного фіналу. Скупий, самозакоханий чоловік не погоджується їхати на лікування, і Нора йде на особисту жертву – підробивши батьківський підпис на чеку, дістає гроші й примушує Торвальда їхати на лікування. Для Торвальда Нора – тільки лялечка, пташечка, жайворонок – і не більше. Дружина має бути веселою, танцювати, підтримувати затишок у домі – одне слово, задовольняти високі естетичні запити чоловіка.
Він не розуміє душевного стану Нори, її хвилювань. По-своєму він любить дружину, але це любов до гарного звірка. Отримавши листа, Торвальд виголошує цілу промову, у якій найголовніше слово – “моє”: “Ти зруйнувала все моє щастя, занапастила все моє майбутнє”.
Тому так швидко його кохання перетворюється на огиду, на скороспіле вирішення проблеми подальшого життя разом: він готовий вибачити Нору з огляду на те, що ніхто нічого не знатиме, тож можна зберегти таємницю і надалі мати вигляд благополучної родини, “…тут я буду голубити тебе, як загнану горличку, яку врятував неушкодженою з пазурів яструба”, – каже Торвальд. Саме тому Нора кидає Хельмера – він не виправдовує її надій, чужа людина, для котрої вона – лише гарна дорога лялька.
Крогстад іще гірший за Хельмера. Він з’являється у затишному будинку Хельмерів, немов темна тінь. Крогстад готовий. зруйнувати будь-що, аби втриматися на своїй посаді у банку.
Він у відчаї, його можна зрозуміти: йому треба самотужки годувати трьох маленьких дітей, бо його дружина померла. І все ж таки це не виправдовує тієї підлості, на яку здатен цей чоловік: він шантажує Нору фальшивим документом.
Із усіх чоловіків ідеальним є друг родини Хельмерів, доктор Ранк Самотня і мужня людина, він зігрівається душевно біля Нори та її родини, біля її дітей. Доктор Ранк добре розуміє, яким чином хворий Торвальд вилікувався і поважає його дружину Нору, розуміє її добре серце. Його любов до Нори світла і жертовна, бо він ніколи не може сказати їй про неї.
Ранк мужньо переносить свою хворобу, розуміє, що скоро вже піде від своїх друзів назавжди, та не хоче їх засмучувати. І саме це його таємне кохання заважає Норі просити його про допомогу.
Придивившись уважніше до чоловіків драми Ібсена, можна зрозуміти подальші події та фінал п’єси. Нора кидає чоловіка і родину, бо для неї найголовніше – повага до себе як до особистості. їй набридло бути лялькою – спершу для батька, потім для чоловіка. Ідеальний чоловік – доктор – має покинути цей світ, Крогстад під впливом подруги Нори робить добрий вчинок і віддає Норі той клятий документ. Але чи стане колись ідеальним Хельмер?
Це питання Ібсен залишає відкритим.