Є у цієї книги й другу назву – “Історія дерев’яного чоловічка”. І дійсно, її героєм є дерев’яна пустотлива маріонетка, яка стала прообразом нашого Буратіно. Ще до появи на світ, будучи звичайним на вигляд поліном, П. примудрився доставити чимало неприємностей тим, хто намагався мати з ним справу. Він настільки налякав столяра майстра Антоніо, що зазвичай червоний кінчик його носа став темно-синім, а обличчя перекосило. Потім він посварив Антоніо з його колегою і другом Джеппетто.
Далі ще гірше. Джеппетто ще не встиг вирізати
Ледь закінчивши робити чоловічкові ноги, Джеппетто тут же отримав удар по носі, а дерев’яний бешкетник вискочив на вулицю і побіг від свого творця, роблячи стрибки не гірше зайця. Потім П. затіяв суперечку зі старим цвіркуном, які намагалися напоумити самовпевненого, нестерпної чоловічка, але суперечка закінчився вельми плачевно – П. просто-напросто вбив бідолаху, запустивши в нього дерев’яним молотком. П. влаштований так, що всі його благі наміри закінчуються абсолютно протилежним результатом. Ось
Отримавши від господаря лялькового театру п’ять золотих, П., правда, знову згадує про свого батька (він взагалі буває іноді і добрим, і сміливим – наприклад, коли вступає за Арлекіна, якого хоче кинути у вогонь господар театру), але тут же потрапляє в мережі Лисиці і Кота, повіривши їх казкам про Чарівному Поле, де п’ять золотих миттєво перетворяться на дві з половиною.
Всякий раз, коли П. проявляє дурість, впертість або самовпевненість, з ним трапляється якась неприємність. Так життя намагається навчити нестерпної хлопчика, але він дуже погано піддається вченню і насилу витягує уроки з цього. Потрапивши в чергову халепу, П. незмінно згадує про свого бідолаху-батька і про те, які блага обіцяє перебування під його дахом. Але з таким же постійністю П. забуває про своє каяття і пускається в нові пригоди. Добра фея обіцяла П., що він стане людиною, якщо заслужить цього.
А заслужити можна, лише ставши “гарним хлопчиком”: старанно вчитися, перестати говорити неправду. Але легко зрозуміти, що до перетворення в людину йому ще дуже далеко. Його мало не посадили у в’язницю, ледь не підсмажили на сковорідці разом з рибою.
Найжахливіше ж з ним сталося, коли він піддався на вмовляння свого друга гніт і відправився з ним в Країну Розваг.
Потрапивши туди, П. перетворився на осла. У П. безліч недоліків, але серце в нього добре, та й підприємливості не позичати. Потрапивши в черево величезної акули, він знаходить там свого обожнюваного батька і рятує його з ув’язнення в акулячому череві. Щоб добути для батька склянку молока, він погоджується навіть крутити воріт у городника.
А доброї феї, дізнавшись, що вона хвора, без найменшого жалю віддає зекономлені на новий костюм гроші. Звичайно, це вже були вчинки справжньої людини. П. перетворився на “розумного, гарного хлопчика з каштановим волоссям і блакитними очима, з веселим, радісним обличчям”.
В італійському місті Коллоді, батьківщині матері письменника Карло Коллоді, стоїть пам’ятник Піноккіо – один з небагатьох на світлі пам’ятників літературним героям.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)