Юний Шевченко прийшов 1831 року до Петербурга пішки, подолавши разом з іншими кріпаками Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики й російської Півночі. Від сурової зими 1831 року почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професійного художника.
Підстав для відчаю на той час у Тараса було досить, але він не піддавався йому. Своїми здібностями в поезії та малюванні, працелюбністю і доброю, жвавою вдачею український кріпак викликав у передових російських
Подиву гідна драматична епопея викупу Шевченка з кріпацтва, в якій гостро зіткнулися полярні сили тодішньої Росії: нахабний торговець душами Енгельгардт, який уособлював кріпосницьку систему, і демократично настроєні митціВ. Жуковський, О. Венеціанов, К. Брюллов, І. Сошенко, В. Григорович та інші, ті котрі хотіли щоб юнак здобув освіту та волю.
Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю.
Шевченко був прийнятий в Товариство заохочування художників (1835) та
Упродовж семи років навчання з-під його пензля, олівця, граверського штихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання Тарас Григорович був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника Шевченко уже працював на рівні професійного майстра.
Не по роках громадянська й художня зрілість помітна і в його літературній творчості. Саме в період академічних студій ним написані такі шедеври, як поеми “Гайдамаки”, “Сон”, “Сова”, видано в 1840 році першу збірку поезій “Кобзар”.
Весь поетичний і частина художнього доробку петербурзького періоду тематично пов’язані з Україною, хоча між 1830-1843 роками йому жодного разу не вдалося побувати в рідному краї.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)