Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний… А. Пушкін Про пам’ятники великим людям завжди існує багато думок, споровши й слухів. Російські поети, починаючи з М. Ломоносова, намагалися спорудити собі нерукотворний пам’ятник у віршах.
На відміну від скульпторів, їм було легше: не треба вибирати місце, позу й т. д. Перед скульптором коштує ще й величезне психологічне завдання. Щоб створити пам’ятник великій людині, треба зрозуміти його душу. Особливе місце в подібних суперечках займає пам’ятник Н. В. Гоголю
Цей великий росіянин
Андрєєв зобразив письменника в момент спалення рукопису другого тому “Мертвих душ”. І сьогодні бронзовий Гоголь, готовий кинути у вогонь рукопис, з обуренням дивиться на вартим у його підніжжя людей. Отже, художник у рішенні образа Гоголя взяв за головний орієнтир самий значний добуток письменника
Мені здається, що автор проекту пам’ятника вибрав не найкращий варіант. По-перше, для самого письменника це був трагічний момент, пережити який йому коштувало чималих щиросердечних і фізичних зусиль. Навряд чи він сам захотів би продовжити в часі своє борошно
По-друге, після відходу з життя у великих людей починається як би друге життя, для якого всі другорядні події їхнього земного існування стають неважливими. Для нас зараз важливий факт створення “Мертвих душ”, а то, що могло б бути, якщо… Коштуючи перед пам’ятником, я увесь час відчував деяку тривогу й дискомфорт.
Мені було щиро жаль Гоголя як людини. Я згадував прочитане про його останні дні життя
Вони були жахливими. Він, як відомо, перевів себе страшним постом, занедужав і вмер. Я ніяк не міг думати про іншому, коштуючи поруч із пам’ятником. А наскільки мені відомо, думати біля пам’ятника великій людині треба про його велич, про його духовний зліт і т. д. Стало бути, по моїх особистих відчуттях цієї мети художник не досяг
За свідченням відомого літературознавця Василя Васильовича Розанова, після відкриття пам’ятника сучасники його творця дуже різко виражали свою думку про роботу Андрєєва. Були навіть заклики знищити пам’ятник. Слава Богові, до акту вандалізму справа не дійшла, але суперечки навколо пам’ятника тривали до самої Радянської влади
Видимо, більшовики вирішили заповнити композиційні недоліки старого пам’ятника на Тверском і спорудили новий пам’ятник письменникові на Гоголівському бульварі. Новий пам’ятник Гоголю вражає величезними розмірами й гордовитим поглядом – по більшій частині на нескінченний потік автомобілів у його підніжжя. У цьому пам’ятнику я відчув тільки характерні символи комуністичної системи: незламна велич, презирство до простої людини, що снує знизу, що вирішує свої дрібні особисті проблемки.
Але, незважаючи на композиційну різницю, ці два пам’ятники, по-моєму, поєднує все той же внутрішній ідейний зв’язок з “Мертвими душами”. Тільки на Тверском бульварі Гоголь критично ставиться до своєї Творчості, а на Гоголівському – письменник кидає критичний погляд на суспільство
Звичайно, комуністи мали на увазі те самодержавне суспільство, з яким вони боролися. Але час зайвий раз довело, що художник повинен орієнтуватися у своїх добутках на вічність. Звалилася влада самодержавства, звалилася й Радянська влада, а пам’ятники Гоголю залишилися стояти. Крім усього іншого – це ще й пам’ятники епохам, у які вони були споруджені
Розкриваючи тему “Пам’ятники Гоголю”, я мимоволі сам задумався про можливій, якійсь іншій, композиції пам’ятника великому письменникові. Я дуже люблю його творчість, і перше, про що я подумав, – це про його героїв. Я представив їх у бронзі, поруч із передбачуваним їхнім творцем, але відразу зрозумів, що в слові вони виглядають краще, живее. І особисто я запропонував би, а вірніше, хотів би побачити перед собою Н. В. Гоголя, що працює над рукописом
Письменник на мить відірвався від аркуша паперу й спрямував свій погляд у далечінь, у Майбутнє Росії, що він любив, жалував і прославлявся
(2 votes, average: 4.00 out of 5)