Традиція людства – встановлювати пам’ятники на честь славетних особистостей. Серед мільйонів відомих письменників, музикантів, учених, удостоєних цієї честі, закарбовано в камені чи в металі всього одиниці літературних героїв. Серед них – Шерлок Холмс з циклу оповідань Артура Конан Дойля.
Він височить біля лондонської станції метро “Бейкерстріт”, де на однойменній вулиці в будинку 221-Б, як написав А. Конан Дойль, мешкав легендарний герой разом з другом лікарем Ватсоном.
Чим же підкорив своїх читачів А. Конан Дойль? Чому
Звісно, талантові А. Конан Дойля ми завдячуємо популярності його героїв. Крім того, і сам вид художньої літератури, який називається детективним, захоплюючий за своєю будовою.
Поняття “детективна література” – від лат. detectio – відкриття, від англ. detect – викривати. Він побудований або на логічному розкритті загадкового злочину, або на детальному з’ясуванні таємних і дивних обставин, що пов’язані з долями героїв.
Конфлікт будується на боротьбі розуму і
Фундатором детективної літератури вважається американський письменник Едгар Алан По, але саме Артур Конан Дойль винаходить нову літературну форму – цикл детективних оповідань з одним головним героєм.
З захопленням читачами сприйнялися збірки “Пригоди Шерлока Холмса” і “Записки про Шерлока Холмса”. А коли А. Конан Дойль вирішив, що вичерпався з сюжетами про детектива-мислителя, написав оповідання “Остання справа Холмса”, де розповів про загибель улюбленого героя від руки злочинця Моріарті. Читачі, серед яких була і сама англійська королева Вікторія, просили автора повернути світові містера Холмса.
Так у 1902 році з’являється повість “Собака Баскервілів”, а у 1903 – цикл оповідань “Повернення Шерлока Холмса”.
Твори А. Конан Дойля приваблюють кожне нове покоління читачів перевагою сили розуму, духу, прагненням перемоги правди, справедливості і добра. Вперше в літературі твори, в центрі яких було розгадування таємниць, з’явилися в Едгара По, але насправді засновником детективного жанру справедливо вважати англійського письменника Артура Конан Дойля. Він написав цілий цикл оповідань і повістей про приватного детектива Шерлока Холмса.
Загадки і таємниці завжди приваблюють і захоплюють. Зазвичай літературні герої дізнаються про таємниці безпосередньо беручи участь у подіях або ж з розповідей інших героїв. Розгадкою таємничих історій, зіставляючи факти і вибудовуючи логічні ланцюжки, у Конан Дойля займається, практично не виходячи зі свого робочого кабінету на Бейкерстріт, розумний і спостережливий детектив – Шерлок Холмс.
Він на очах у свого приятеля – доктора Ватсона – відновлює картину події, наче сам був на місці злочину.
Коли Шерлок Холмс, вперше побачивши людину, розповідає масу подробиць з її життя, це більше схоже на фокус, якому не перестає дивуватися Ватсон, добре знайомий з методом знаменитого детектива. Така унікальна здатність Шерлока Холмса в кожній розповіді і кожного разу викликає у читача захоплення. Так, у “Союзі рудих” про клієнта, що тільки-но з’явився і в якому Ватсон не помічає нічого особливого, Шерлок Холмс розповідає багато цікавого. Наприклад, “містер Уїлсон свого часу заробляв фізичною працею, він нюхає тютюн, він – франкмасон, був у Китаї і протягом останніх декількох місяців йому доводилося багато писати”. Усі ці висновки побудовані на реальних спостереженнях і легко пояснюються героєм: “Ваші руки розповіли мені про це.
Ваша права рука більше від лівої. Ви працювали нею, і м’язи на ній стали більшими. Про франкмасонство здогадатися неважко, оскільки ви носите запонку із зображенням дуги і кола. І лише в Китаї могла бути витатуйована та рибка, що красується на вашому правому зап’ясті”.
На очах у здивованих читачів і не менш здивованого Ватсона, Шерлок Холмс вкотре доводить, що основний принцип дедуктивного методу полягає у розпізнаванні найдрібніших деталей і подробиць, зіставленні фактів, вибудовуванні логічної послідовності. А гарне знання життя і багатий досвід дозволяють Шерлоку Холмсу “творити дива”. Будь-яка найдрібніша деталь стає зачіпкою, ниточкою, що приводить до розгадування злочину.
Можливості розуму не мають меж – ось головна думка автора, яку він утверджує за допомогою Шерлока Холмса. Потрібно тільки навчитися користуватися цими можливостями, чому і намагається навчитися доктор Ватсон. І хоча Шерлок Холмс стверджує, що він тільки приватний детектив, а в першу чергу він учений, дослідник, саме такі методи у повсякденному житті найчастіше використовують вчені. Розслідування злочинів – це лише окремий випадок, коли використовується логічний підхід. Оволодіння дедукцією і здатністю логічно мислити стануть у пригоді кожній людині.
Тому читачів багатьох поколінь так приваблюють розповіді про Шерлока Холмса.
Традиція людства – встановлювати пам’ятники на честь видатних особистостей. Завдяки талантові Артура Конан Дойля ми знайомі зі знаменитим детективом Шерлоком Холмсом, пам’ятник якому встановлено на Бейкерстріт, де, за словами письменника, і жив видатний детектив.
Серед численних злочинів і таємничих історій, майстерно розплутаних Шерлоком Холмсом, особливо виділяється історія про “Собаку Баскервілів”, в якій переплелися реальність і вигадка, і для розгадки якої було потрібне не лише логічне мислення знаменитого детектива, але й спостереження за подіями, що відбуваються, збоку, ведення розслідування на відстані, щоб не злякати неординарного й обережного злочинця.
Починається ця, на перший погляд фантастична історія, з розповіді доктора Мортімера про раптову смерть сера Чарльза Баскервіля, про таємничі сліди, побачені доктором Мортімером біля трупа, і старовинний переказ про пса-чудовиська – прокляття роду Баскервілів.
З приїздом у родовий маєток спадкоємця Чарльза Баскервіля сера Генрі Баскервіля з’ясовується, що за подіями, які відбуваються, хтось пильно спостерігає: сер Генрі отримує лист-застереження, і в готелі зникають його туфлі.
Шерлок Холмс, виключаючи участь в цій заплутаній справі потойбічних сил, здогадується, що має справу з розумним і надзвичайно обережним злочинцем, і тому знаменитий детектив вирішує стати невидимим для всіх учасників і спостерігати за тим, що відбувається, збоку, щоб вистежити справжнього злочинця.
Він відправляє свого друга доктора Ватсона разом із сером Генрі Баскервілем у родовий маєток, а сам ховається на болотах і веде спостереження за всіма сусідами Баскервілів. І незабаром дізнається про те, що найближчий сусід і друг покійного Чарльза Баскервіля – містер Степлтон – насправді є представником роду Баскервілів і також має право на спадок, як і сер Генрі. Отже, бажаючи отримати спадок, він найближчим час готуватиме замах на сера Генрі, використовуючи те ж знаряддя, що стало причиною смерті сера Чарльза. Цим знаряддям виявився величезний собака, якого Степлтон тримав на болотах і розфарбовував фосфором.
Так Шерлок Холмс розгадав цю заплутану історію і зробив це за допомогою самого ж злочинця, який у дружній бесіді розповів докторові Ватсону дані зі своєї справжньої біографії. А знаменитому сищикові залишилося тільки навести всі довідки про Степлтона, щоб зрозуміти, хто ж насправді є злочинцем.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)