План I. Особливі ознаки Харкова. II. Пам’ятник на центральній вулиці.
1. Усі алеї ведуть до Кобзаря. 2. Вдивімося в обличчя великої людини. 3. Постаті, знайомі з дитинства.
4. Автори пам’ятника виконали своє завдання. III. Пам’ятник Т. Г. Шевченкові – невід’ємна частина Харкова. Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття – простоту і монументалізм пролетарської епохи.
Але є у Харкова особливі ознаки
Пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бокових алей. Постать Шевченка видно здалеку, вона
Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю. Усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного гранітного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках – Катерина.
Оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам’ятнику. А далі, герої Шевченкових творів – гайдамаки, навіть повержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони – борці за волю. І козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними. Усі інші образи – уособлення більш пізньої доби – доби революцій і пореволюційних перетворень. І лише одна постать може бути уособленням усіх часів, це постать дівчини з книгою.
Хоча в ній добре вгадується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді теж властивий потяг до знань, а Харків вважається найкрупнішим студентським містом в Україні. Символічно і те, що композицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості Т. Г. Шевченка – це образ України. Скульптор М. Г. Манізер і архітектор І. Г. Лангбард ставили своїм завданням показати значимість Великого Кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. І це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму!
А українські актори Наталія Ужвій, Амвросій Бучма, Іван Мар’яненко, Олександр Сердюк залишили свій слід не лише в театральному мистецтві, а і в архітектурі, допомагаючи скульпторові у створенні пам’ятника. Пам’ятник Т. Г. Шевченкові в Харкові було відкрито 24 березня 1935 року. Відтоді минуло багато часу, але кожний харків’янин пишається і тим, що цей пам’ятник є одним із найкращих у світі, і тим, що він став невід’ємною частиною нашого давнього і вічно молодого міста.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)