РЕФЕРАТ
На тему:
П. Грабовський
Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь.
Ще з юнацьких років поет зв’язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної податками, викупними платежами, нещадно експлуатованої поміщиками і куркулями. Це зародило в душі його гострий протест проти соціальної
Се була якась невідхильна потреба серця”. Ця “потреба серця” спрямувала Грабовського на шлях революційної боротьби, вона ж дала зміст і напрямок його поезії.
Ще в роки перебування в бурсі Грабовського “зацікавили своїм геройством” революційні народники 70 рр. і викликали у нього бажання наслідувати їх приклад. Коли ж 1879 ржу він вступає до Харківської семінарії, то зразу ж зв’язується з революційним гуртком партії “Чорний переділ”
Весною 1885 року Грабовський знову переїжджає жити в Харків, де з запалом віддається революційній роботі
Нас натхнуло благо спільне,
Геть змести поклали ми
Бідування підневільне
Та нерівність між людьми.
Так згадує поет ш роки життя Як видно з матеріалів Харківського губернського жандармського управління, Грабовський в революційній організації був “в числе главных участников, содействовал распространению преступных воззваний и сбору пожертвований на революционное дело, его посещали ученики и ученицы, с которыми вел разговоры о стремлениях и задачах русской молодежи, о вопросах народнической программы, нелегальные издания он имел у себя и давал читать другим с целью распространять между учащейся молодежью сочинения, касающиеся вопросов народнического, рабочего социалистического и т. п.”.
Влітку 1886_року Грабовського знову заарештовують за належність до революційної організації, зокрема за участь у складанні та розповсюдженні відозв, присвячених 25-літтю “визволення” селян від кріпосної залежності. Ці відозви (“Русский народ” і “Слово к народу”) розкривали справжню суть того “визволення”, всю облудність царсько поміщицької політики. Після судового слідства Грабовський був висланий на 5 років в Балаганський округ, Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців В серпні 1889 року він був втретє заарештований і ув’язнений в Іркутській тюрмі.
На цей раз заарештували його в зв’язку з кривавими подіями, – звірячою розправою царських охранників над політичними засланцями, що відома в історії під назвою “Якутської трагедії”.
В поезіях, присвячених зображенню важкого життя трудового народу в експлуататорському суспільстві, бринить глибоке почуття любові поета-громадянина до знедолених людей. В одному з ранніх своїх віршів “Робітникові” поет кількома штрихами, стисло, як це взагалі характерно для поезії Грабовського, малює важке життя сільського бідняка, що дні і ночі працює на заробітках, страчує свої сили в надмірній роботі на сільських глитаїв:
Роби на других дні і ночі,
На хвилю праці не заспи;
А візьме сум, заплачуть очі, –
У чарці горенько топи…
Подібну картину подає поет і в широко відомому вірші “Швачка”. Щоб здобути хліба “черствого шматок”, швачка мусить, незважаючи на те, що в надмірній роботі “рученьки терпнуть, злипаються віченьки”, працювати на інших, на “паненят вередливих, зманіжених” “з раннього ранку до пізньої ніченьки”. І заставляє її так працювати “вільна неволенька”. Цими двома словами поет підкреслює, що після скасування кріпацтва жінка-біднячка тільки формально стала вільною, а на ділі залишилась такою ж невільницею.
У вірші “Допусти”, що теж належить до ранніх його віршів, показуючи, що після офіціального скасування панщини становище трудового селянства не покращало, по так говорить про це:
Що за допусти господні?
Позавчора – кріпаки,
Вчора – вільні, а сьогодні –
Хоч під вікна по шматки!
Поет картає тих ліберальних балакунів, які багато говорили про поліпшення життя народу, а на ділі нічого для цього не зробили, і експлуататори як визискували, так і визискують народ. Такі ж картини у віршах “Сироти”, “Напровесні”, “Веснянки”.
Велике місце в поезії Т. Грабовського займають вірші, присвячені його друзям і товаришам по засланню, їх страдницькому життю, їх героїчній боротьбі. Перше місце серед цих поезій, особливо в збірці “Пролісок”, займають поезії, присвячені кращому другові Грабовського, революціонерці Надії Сигиді, її світлому образу, її трагічній і героїчній смерті.
Але смерть дорогої людини викликає у поета не тільки тугу, сльози, вона викликає непримиренну ненависть до мучителів. Згадуючи, як закатована на каторзі Сигида в передсмертному листі заповідала “любити всіх людей”, “любити правду і добро”, Грабовський говорить:
Твої завіти бережу я їх
Ти стежку світиш і з могили..
Але простить мучителів твоїх
Я не Відчую в собі сили!
(“Тяжкий завіт”).
Багато поезій присвячено зустрічам та прощанню з товаришами по засланню. Такий, наприклад, вірш “До М. О-ва”, такі вірші – “Прощання (М. В. Ому)”, “На пам’ять”, “До товариша”, “Спогадання”, “На спогад”, “На братній могилі” “До О. Б-ої”, “До Б. С-го”.
Здебільшого ці вірші Грабовський писав в записну книжку, в альбом своїм друзям ці поезії його користувались великою популярністю серед політичних засланців.
В поезіях, звернених до товаришів по засланню, Грабовський висловлює
Непохитну віру в те, що страждання їх не безплідні, що, – як говорив Іван Франко, – “кров’ю власною і власними кістками” вони прокладуть той шлях, по якому “прийде нове життя, добро нове у світ”:
Не сумуйте, що купа на купі
Всі поляжем за діло святе:
На зітлілому нашому трупі
Невмируще братерство зросте!
(“До товариства”)
В своїй поетичній творчості П. Грабовський багато уваги приділяв також перекладам.
Переклади його увійшли до збірок “З чужого поля”, “Доля”, “Хвиля”, “З півночі” (половина збірки), а також частково до збірки “Кобза”. Визначне місце серед цих перекладів займає, крім російської поезії, також поезія всіх слов’янських народів.
З російських поетів Грабовський перекладав Пушкіна, Лєрмонтова, Некрасова Михайлова, Сурикова, Рилєєва, Огарьова, Добролюбова, Якубовича, Плещеєва, Курочкіна і багато інших. Крім того, поет дав прекрасний переклад російських билин.
П. Грабовський – поет переважно малих форм, майстер короткого, стислого, але повного глибокого почуття і думки ліричного вірша. Лірика його щира, натхненна. Все, про що пише поет, він сам пережив, переболів В поезії Грабовського нема вишуканих, прикрашених образів, розрахованих на ефект.
Поезія П. Грабовського кровно зв’язана з його революційною боротьбою. На його поезії, крім впливу Шевченка, Некрасова, позначився і вплив російської поезії революційного народництва 70 рр. її тематика, образи, лексика. Це або образи, що розкривають темні сторони життя Російської імперії тих часів: “пітьма німа”, “тьмою окрите життя”, “бідування підневільне”, “вільна неволенька”, “знедолені народи”, “бездольці закуті”, “кров’ю серденько перелите”, “тяжкий шлях”, “неволя”, “кайдани”, “тюрма” або образи що змальовують героїку революційної боротьби, віру в перемогу над самодержавством: “непохитні борці”, “потроху прийметься насіння, що розсівали навкруги”, “невмируще братерство”, “потомок вільний”, “засвітить нова зоря”, “зоря святої волі” і багато інших.
В своїй поезії, як і в статтях, листах, Грабовський рішуче виступає проти українських буржуазних націоналістів, їх реакційності, обмеженості; він не робить з України “всеохопного кумира”, закликає до братерства і єдності всіх “знедолених народів”.
Грабовський бачив в житті, в суспільстві класові протиріччя, класову боротьбу, відображав її в своїй поезії, боровся своїм поетичним словом за реалістичне зображення дійсності.
В поезії Грабовського звучать не тільки скарги і плач над нещасною долею народу, але й палкий заклик до боротьби за краще майбутнє. Його вірш “Уперед” стаз бойовою революційною піснею, що поруч із бойовим гімном “Вічний революціонер” наслідує великий заповіт “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте… “
Павло Грабовський – вірний продовжувач революційних традицій Шевченка в українській літературі. Поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою він своєю соціальною лірикою представляє в українській поезії ту кращу революційну демократію, яка своїм поетичним словом боролась проти царського деспотизму, сваволі, соціального і національного гноблення.
Своїм поетичним словам Грабовський оспівав революційну героїку боротьби з російськім самодержавством в другій половині XIX ст. В поезії його відбились думи і настрої революціонерів 80-90 рр., які, приречені гинути в тюрмах та ва засланні, не зрікались боротьби крізь темряву реакції бачили світле майбутнє, кликали боротись за нього.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)