Поема “Кавказ” (1845) була написана під безпосереднім враженням від звістки про загибель підчас кавказької війни Якова де Бальмена, полтавського поміщика, приятеля Шевченка. Однак емоційна реакція на смерть друга поєдналась у поемі з роздумами про загарбницький характер війни, яку вело російське самодержавство на Кавказі, проводячи імперську колонізаторську політику.
Початковий пейзаж поеми зображує величаву і водночас трагічну картину. Могутні Кавказькі гори залиті людською кров’ю: За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем,
Двома рядками поет дає нам уявлення і про природу Кавказу, і про долю його народу, і про місце, де за міфом орел карає Прометея.
Міфологічний Прометей – це борець за свободу і захисник людей. Він викрав на Олімпі вогонь, передав людям і навчив користуватися ним. За це Зевс наказав прикувати Прометея до скелі на Кавказі, пробив йому груди.
Щоранку великий орел клював титану печінку, яка вночі відновлювалась. Образ Прометея в поемі “Кавказ” символізує силу народу, його могутність і нескореність. Орел же асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожі сили не зможуть скувати
Саме це – основне в образі Прометея. Упевнено звучать слова поеми:
Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.
Важливого значення набуває тут займенник “наша”. Ним поет підкреслює, що йдеться не про один якийсь народ, а про всі пригноблені народи царської Росії.
До образу Прометея зверталися митці багатьох народів різних епох. Це і Есхіл, і Шеллі, і Байрон, і Ломоносов, і Огарьов. В українській літературі після Т. Шевченка до образу Прометея вдається Леся Українка у драматичній поемі “В катакомбах”.
Висновок. У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність народів царської Росії, титанізм і живодайність їх фізичних і моральних сил, а в образі неситого орла – царизм, який “карає… що день добрі ребра й серце розбиває” і п’є кров трудящих. Але народ безсмертний, його кров “живуща”, і тому кат народів “не вип’є живущої крові, не скує душі народу”. Поет незмірно радіє з приводу того, що серце народу “знову оживає і сміється знову”. Створюючи образ Прометея, Т. Шевченко не пішов сліпо за міфом, а взяв тільки деякі його риси, а саме: фатальну трагічність і безсмертя.
Прометей у поемі “Кавказ” – філософський образ, який закликав народ до самоусвідомлення своєї історичної ролі, до активної дії, до оптимізму і віри в перемогу над самодержавством.
Опорні слова й поняття: філософський образ, міфологічний образ, символічний образ, усвідомлення історичної ролі.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)