Особові та родові форми дієслова. Дієвідмінювання

Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами. Дієслово в першій особі називає дію тієї особи чи осіб, хто говорить: (я) вважаю, (ми) подумаємо, (ми) скажімо. Дієслово в другій особі називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) допоможеш, (ти) розкажи, (ви) керуєте, (ви) поясніть. Дієслово в третій особі називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мовиться: (він) малює, (вони) знайомляться, (дерево) зеленіє, (дні) минають.

Дієслова в минулому часі дійсного способу і в умовному способі за особами не змінюються – вони змінюються лише за родами й числами: радів, раділа, раділо, раділи; радів би, раділа б, раділо б, раділи б. Форми роду й числа дієслів тут виконують синтаксичну функцію – вказують на зв’язок між словами (день змінив ніч і день змінила ніч).Перша особа множини вказує, що дію виконує мовець та ще одна чи більше осіб: (ми) пливемо, розмовляємо, поспішаймо. Друга особа множини вказує на дію двох або більше осіб, до яких звернена мова: (ви) думаєте, зачекайте.

Третя особа множини

означає, що дію виконують два або більше діячів без участі мовця: (люди) радіють, ( Хмари ) збираються, (квіти) пахнуть. Особові й числові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивих їм значень. Форма першої особи однини й множини може позначати дію, не пов’язану з конкретною особою (у загадках, прислів’ях, приказках): Мету-мету – не вимету, несу-несу – не винесу, пора прийде – само вийде. То снідаю, то обідаю – / погуляти ніколи. Як робимо, так ходимо, Як дбаємо, так маємо (Нар. творчість).Форма першої особи множини в науковому й публіцистичному стилях позначає автора із співучастю читача: Нагадаємо один показовий у цьому відношенні епізод.

У першій половині 1906 року в Києві виходив український сатиричний журнал “Шершень” (О. Ставицький). Як бачимо, імпершовіністів страхало відродження України навіть на правах автономії (Р. Іванченко).Форма другої особи однини й множини вживається в узагальнено-особовому значенні (у прислів’ях, приказках, описах): Ви дивитесь і дивуєтесь; вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь Коли починаєш, думай про кінець (Нар. творчість). Та пісня має в собі щось отруйне. Будить жадобу.

Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути. Чим більше ловиш, тим трудніше зловити (М. Коцюбинський ). Форма другої особи множини при звертанні до співбесідника, зокрема до старшої людини, виражає ввічливість: Підскочив Петро, схопив діда Савку за плече: – А що, діду, не можете?

Здаєтеся? (С. Тельнюк).Тільки форму третьої особи однини мають безособові дієслова: Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться (1. Левада).Форма третьої особи множини вживається в неозначено-особовому значенні: Багато таких суден тепер списують, рі-жуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О.

Гончар).

Дієслово. Категорія часу. Перехідні явища в системі часових форм.

Теп. ч. озн. дію, яка відб. в мом. мовлення. Утвор. додаванням до основи теп. ч. дієсл. недок. в. осб-х закін. в мн, одн.(несу, несеш)

Майб. ч. вир. дію, яка відб. після повідомлення про неї. Має ф. док. і недок. в. Ф. дієсл. майб. ч. док. в. мають тіж самі особ. закін, що і теп. ч. Проста ф. майб. ч. Викор. основи дієсл. док. в.(принесу).Складна ф. утвор. додав. до інф. відмінюваного дієсл. особ-х закін.,які є ф-ою док. дієсл, форми якого сьог. злилися з інф, утвор. складна ф.(нестиму).Додається допоміжне дієсл. бути(буду нести)-це складена ф.

Мин. ч. озн. дію, яка відб-ся до мом. мовлення. Рід дієсл. у ф. мин. ч. вир. закін:нуль-для чол.,-а-для жін,-о-для сер. Але у мн. дієсл. мин. ч і д/мин. ч. за родами не рожрізн-ся.

Утвор. за доп. суф-л – для жін і сер. р.(читала)та суф-в – для чол..(ходив)Але якщо інф. закін. на приг, то – в – у ф. мин. ч. відсутній для чол..р.(нести-ніс).

Д/мин. ч. вказує, що виражена їм дія відб. раніше інших минулих дій. Д/мин. ч. ф. аналітична, утвор. дод-ям до родових ф. мин. ч. допоміжного дієсл. бути, яке теж відмін-ся за родами і числ(ходив був, ходила була).

Особл. вжив. часових форм

Теп. ч. за вживанням поділ. на

Власне теп-дія, яка збіг. з мом. мовлення і суттєво не виходить за межі цього мом.(що ти тут робиш? Дивлюсь на небо)

Невласнетеп.-дія, яка збіг. з мом. мовл, але водночас віднос-ся і до мом.,що протікають після мовлення(де ти бродиш моя доля?).Теп. ч. може мати переносне зн.,при якому він вжив:1)у зн майб. ч.(екз. складаємо в суботу)Але при таких ф-х він супров-ся лекс. елемюіз часовим зн.(влітку їду до батьків);2)у зн. мин.(діти влітку читають мало).Теп. ч. в зн. мин. супров-ся дієсл. мин. ч. або словами з часовим зн.

Мин. ч. Дієсл. мин. ч. теж вжив. В зн. іших часів. Перен. зн. дієслів мин. ч. док. в. має2ф.:мин. у зн. майб.(якщо не буде допомоги-ми загинули);2)мин. ч. в зн. теп. ч.(добре в армії:встав вранці, прибрав постіль, поснідав).Майб. ч може вжив. у зн. теп. ч.(а як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне, хоч скачи уводу),у зн. мин усполученні з сл. було, бувало(було скажу йому кілька слів),у зн. мин. з відтінком раптовості(слухає, слухає, а потім як заспіває)


Особові та родові форми дієслова. Дієвідмінювання