Осика (науковий опис) Осика – дерево з колоноподібним стовбуром, зеленою або зелено-сіруватою корою, округлим листям на довгих сплюснутих черешках. Тичинкові квітки зібрані у темно-сірі колоски. У маточних суцвіттях зав’язується дрібне, жовтувато-біле чи сірувате насіння, яке за один-три місяці втрачає схожість.
Дерево іноді сягає 35 метрів заввишки. Віковічний шелест осики Кожне дерево має свої, властиві тільки йому ознаки. Дуб вважається кремезним, могутнім, міцним; берізка – білокорою красунею; верба – золотокосим символом
А от до завжди тремтячого деревця осики ставлення людей неоднозначне. Вони то милуються зеленуватим колоноподібним прямим стовбуром, міцним лапатим гіллям із тремтливим жорстким листям, білуватим з одного боку, а то переказують з вуст в уста таку легенду про незвичайне дерево.
Коли Ісуса переслідували посіпаки, він хотів сховатися під осикою. Але листя виказало Спасителя. Через це і мусить тепер дерево тремтіти все життя.
Але й позитивне ставлення до осики збереглося. Є народне повір’я ще з часів раннього християнства, що осиковий хрест захищає людину від нечистої сили.
Прислухаючись до шелесту осики, пізнаємо сокровенні таїни довкілля.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)