Прийшов вересень. Після пекучого літа, після серпневих теплих днів наступила золота осінь. По узліссях лісів ще ростуть гриби: червоноголові красноголовці, зеленуваті й рожеві сироїжки, слизькі грузді й запашні рижики. На старих більших пнях тиснуться друг до дружку тонконогі опенки.
У мохових болотах намистом розсипана по купинах рум’яна журавлина. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніють грона горобини
Чистий і прозоре повітря. Далеко чутні звуки, чітко розносяться голоси. На дні лісового струмка видний кожний камінчик,
У погожі дні багато птахів готуються до відльоту. Уже полетіли ластівки, швидкокрилі стрижі. Залишаються зимувати рябчики, тетерева, куріпки.
У шумні зграйки збираються шпаки, летять на південь співочі птахи. У далекий шлях відправляються дикі гусаки, залишають рідні болота довгоногі журавлі
Я дуже люблю ці прості квіти – веселі дзвіночки. Вийдеш із лісу на нескошений, зарослий високої травою луг і від радості ойкнеш: стільки красується всіляких квітів, схожих на святковий хоровод. По всьому зеленому лузі біліють ромашки, жовтіють
А вище всіх, всіх веселіше – лілові дзвіночки. Від легкого подиху теплого літнього вітерцю колишуться, кланяються, нечутно дзенькають дзвіночки, радісно вітаючи гостюючи
Все літо цвітуть, нечутно дзенькають дзвіночки, знайомі й милі квіти наших лугів і лесой.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)